Не свято і не заклик про допомогу

Полтавці з інвалідністю до Всесвітнього дня нагадують про те, що можуть бути активними, і що їм заважає жити повноцінно. Напередодні 3 грудня вони зібрали дітей на спортивні квести, дорослих – на змагання з бочча, і показали найактивніших співвітчизників, які продовжують досягати вершин.

Хтось із них погано чує, бачить, або має інші захворювання. Але тут усі разом вони веселі, активні та спортивні. 

Даша Балабаннікова, учениця 5 класу спеціальної ЗОШ №39

- Була гарна команда. Ми були швидкі, мудрі, сміливі... Було круто!

Естафети для більш ніж півсотні учнів 39 спецшколи та школи-інтернату для дітей з порушенням слуху проводять в ТРЦ «Київ».

Станіслав зазвичай не бере участі у спортивних змагання, бо має звільнення з фізкультури. 

Станіслав, учень 6 класу спеціальної ЗОШ №39

- Але я вдома так трохи займаюся. Люблю зарядку робити, трохи ранкову пробіжку.

Однак тут хлопчик змагався залюбки.

Станіслав, учень 6 класу спеціальної ЗОШ №39

- Потрібно. Воно для здоров'я корисно. А спілкування... Це ж коли ми разом – то ми дружні!

Програма, яку організували міське управління молоді та центр фізичного здоров'я «Спорт для всіх», – насичена. Дорослі готуються змагатись у бочча, а на першому поверсі відкривається фотовиставка, де головні герої – українці з інвалідністю. Вони – спортсмени, моделі, чемпіони та активісти. Їх у приклад ставлять ще юним полтавцям. 

Ірина Твердохліб, представник Національної асамблеї людей з інвалідністю

- Ті люди, які вирвалися зі своєї позиції «я отримала травму і треба це якось пережити», вони вже не зупиняються. Не треба дивитись на нас, як на споживачів. Ми маєм абсолютно ті права, як і всі інші люди. Просто треба створити умови, щоб ми могли себе реалізувати.

І традиційно до 3 грудня – Міжнародного дня людини з інвалідністю – вони привертають увагу до своїх проблем.

Олена Ромас, начальник управління у справах сім'ї, молоді та спорту Полтавського МВК

- Так, у нас сьогодні, на жаль, не зовсім адаптований транспорт. Це перша проблема, яка заважає людям пересуватися. У нас в місті почали робити пішохідні переходи, спуски для візків, світлофори. Хоча це тільки перший крок. Я думаю, що пройде певний проміжок часу, і не тільки в нашому місті, а й вцілому в Україні, бо проблема загальнодержавна, вона буде вирішена. Але найголовніше – моральність.

За останні роки ситуація у Полтаві змінюється. Хоча ще треба працювати над ментальністю і архітектурною доступністю. 

Ірина Твердохліб, представник Національної асамблеї людей з інвалідністю

- Я не скажу що все так погано. 

- Що б хотілось краще?

- Щоб це не було «в ручному режимі». А щоб була якась програма, якась система. Нема такого поняття: робити чи не робити. А тільки – коли буде зроблено і хто відповідальний. І щоб правильно це було зроблено. 

Зараз у Полтаві тільки людей, які пересуваються на інвалідних візках, більше 700, але побачити хоча б на вулицях можна тільки одиниці з них.

Стрічка новин