35 років тому тодішнє Полтавське вище зенітно-ракетне командне училище імені генерала армії Ватутіна дало путівку у життя останньому випуску молодих офіцерів

Вже дорослі, вони приїждають до Полтави в цей день, аби зустрітися та пригадати молоді роки. Не став виключенням і цей, ювілейний рік.

У кінці липня 1973 року ці люди, тоді ще – зовсім молоді офіцери, вийшли зі стін Полтавського вищого зенітно-ракетного командного училища, аби розлетітися по різним куточкам колишнього СРСР служити вітчизні. Так само по-різному у них склалася доля. Поговорити про це – мета щорічних таких зустрічей випускників колишнього командного училища, одного з кращих в Союзі. Вони приїжджають з різних міст України, Росії, Білорусі, Німеччини, Ізраїлю та інших країн світу. За їх словами, сюди просто тягне, адже ностальгія та ті почуття, які у них викликає Полтава та саме колишнє училище, яке стоїть у самісінькому центрі, - одні з найсильніших у їхньому житті. Тому і панували цього дня у Корпусному парку палкі обійми, теплі слова та гарячі спогади 35-річної давнини. Командир першої батареї училища, офіцери якої і є останніми випускниками, Анатолій Пузаков говорить - вони пройшли нелегкий життєвий шлях, але в душах вони - ті самі курсанти.

/Анатолій Пузаков, командир 1-ої батареї ПВЗРКУ в 1973 році

Звичайно, зовні вони змінились, а от внутрішньо, я гадаю, - ні. Закалка залишилась та сама, на все життя. І бойові вони, і красиві, і порядні - це найголовніше в нашому житті/

Багато хто з них пройшов «гарячі точки» після завершення навчання у Полтаві. Олексій Глушков брав участь у перших випробуваннях ядерної зброї, виконував інтернаціональний обов'язок у Афганістані, служив і в «гарячих точках» на Закавказзі. Він говорить - те, що дало всім колишнім офіцерам Полтавське зенітно-ракетне училище, вони пронесли через все життя.

/Олексій Глушков, випускник ПВЗРКУ 1973 року, голова Полтавського міського Союзу ветеранів війни у Афганістані

Я, наприклад, вважаю, що це був еталон училища, еталон життєвого досвіду. Уся порядність, уся відповідальність прививалася нам в цьому училищі/

Вони залишаються офіцерами, не дивлячись на те, що вже пішли з лав Збройних Сил. Адже честь офіцера, вихованого в Полтаві, вони пронесли через все життя і нікому це у них не відняти.

Стрічка новин