Сторіччя відомомого українського письменника та поета Василя Барки, нашого земляка, минуло на його історичній батьківщині майже непомітно

Жодних урочистостей або офіційних заходів пам'яті видатного сучасника, який залишив цей світ лише кілька років тому, не відбулося. Якщо не рахувати нечисленне зібрання в обласній бібліотеці, куди завітали і наші кореспонденти.

Василя Барку недарма порівнюють із Григорієм Сковородою. У страшні та жорстокі роки середини двадцятого століття вповні розкрився його талант прозаїка та поета, але жив він надзвичайно скромно і часто терпів негаразди. Спочатку його творчість була ідеологічно «витриманою», але після поневірянь під час Другої Світової (на яку він пішов добровольцем) Василь Барка опинився в полоні, ставши, за тодішніми поняттями, зрадником батьківщини. Митець перебував у Німеччині, намагався виїхати до Франції, а з 1950-го року жив в Америці. Ось там і народився його найвідоміший твір - роман «Жовтий князь», де пронизиливо і реалістично відтворені події Голодомору.

/Володимир Гнітько, співголова обласної спілки політв'язнів та репресованих

Коли на Полтавщині лютував голод, саме Барка пережив цей голод, і будучи вже дорослою, свідомою людиною він запам'ятав усе це і вже в еміграції написав свою публіцистично-художній твір, роман «Жовтий князь», де описав оці страхіття, що відбувалися на Полтавщині/

Найголовніше в цьому те, що Василь Барка - наш земляк, народився 16 липня 1908 року в селі СолонИця недалеко від Лубен. Попри те, що твори Василя Барки вивчають навіть у школі, сторіччя від Дня народження українського письменника та митця на державному і навіть місцевому рівнях ніяк не відзначається. Лише в Лубнах на честь свого земляка перейменували вулицю Дзержинського. Учасники зібрання в обласній бібліотеці говорили і про те, що було б непогано перепоховати прах Василя Барки в Україні, для чого навіть зверталися до Президента. Але, віз і досі там...

Стрічка новин