Бачу, можу, допоможу

Цей проект в Україні з'явився 3 роки тому. На велосипеди сіли зрячі та незрячі люди, та вирушили в подорож країною. Мета такого дійства – допомогти незрячим та людям із порушеннями зору стати «видимими» для громадськості.Згодом проект розширив горизонти. Організатори зняли документальний фільм та поїхали містами України – поговорити та показати. Днями команда активістів приїхала і до Полтави: презентували стрічку, а ще – спеціальні пристрої для людей з інвалідністю. Окрему нішу присвятили темі «доступності».

Це спеціальна біла тростина. Вона є основним засобом орієнтування для незрячих. На дотик можна відчути всі перешкоди на своєму шляху.

Юлія Сачук, координаторка ГО «Fight For Right»

- Вона є міжнародним символом незрячих людей. В міжнародних правилах дорожнього руху йдеться про те, що незряча людина може перейти дорогу в недозволених місцях, якщо підніме тростину догори.

А це ще одна знахідка для незрячих людей – фрісбі – гра в «літаючу тарілку». Від звичайного диску цей пристрій відрізняє колір та голосовий супровід.

- Вона вмикається. І на звук незрячі люди можуть грати у фрісбі.

Всі ці пристрої демонструють у рамках інтерактивної презентації «Бачу, можу, допоможу». Ще тут говорять про дискримінацію людей з інвалідністю.

Вікторія Івасенко, представниця ГО «UA-Platform»

- Доступне середовище включає в себе не тільки архітектурну доступність, а ще сюди входить надання послуг: юридичних, медичних, освітніх. Склалось так, що людей з івалідністю або дуже жаліють, або героїзують. Немає такого ставлення, що всі ми в цьому світі однакові.

«Бачу, можу, допоможу» – це, в першу чергу, соціальний велопроект. Він діє в Україні вже 3 роки. Учасники – зрячі та незрячі, а також люди з порушеннями зору вирушають у багатоденну подорож Україною на велосипедах-тандемах.

Вікторія Лучка, координаторка велопробігу «Бачу, можу, допоможу»

- Режисеркою цього фільму є Ольга Фразе-Фразенко. Вона документально знімала щодня події, які відбувалися під час велопробігу. Так само, спілкувалась з учасниками. На основі тих кадрів, що вона засняла, та на основі тих діалогів, що вона зловила, ми маємо цю стрічку.

Тепер у Полтаві презентують відео з цією подорожі. А ще говорять про «доступність». Вердикт експертів з різних регіонів – Полтава не пристосована до потреб людей з інвалідністю.

Вікторія Івасенко, представниця ГО «UA-Platform»

- По доступності для людей з інвалідністю по зору Полтава знаходиться на початковому рівні. Єдиний доступний об'єкт – ОщадБанк, там на тротуарі покладена тактильна плитка. Всі інші заклади – недоступні. Немає жодного закладу громадського харчування, де б було меню шрифтом Брайля.

На одному рівні з «доступністю» стоїть питання толерантності. «Слово «інвалід», – кажуть організатори, – потрібно викреслити зі свого лексикону».

Юлія Сачук, координаторка ГО «Fight For Right»

- Було вилучено термін «інвалід», замість нього ми вживаємо «люди з інвалідністю». В нас є законодавство і, згідно з ним, існують терміни, що не дискримінують, які є корективними, які не сприяють подальшій сегрегації та іншим негативним явищам.

Стрічка новин

    Розділи сайту:

    Написати лист в редакцію