Чи вистачить Україні грошей, щоб повернути борги

Україна наближається до піку виплат з державного боргу. Протягом наступних трьох років уряду потрібно заплатити кредиторам 21 млрд доларів. Без нових позик погасити старі буде важко.

У 2018-2020 роках уряду потрібно повернути кредиторам суму, еквівалентну 21 млрд доларів. Це приблизно 546 млрд гривень за курсом 26 гривень/долар. Це майже третина державного боргу, який до початку липня Мінфін оцінив майже у 63,3 млрд доларів. Велика частина заборгованості номінована в іноземній валюті – доларах та СПЗ (спеціальні права запозичення – валюта МВФ, якою він, як правило, кредитує і якою йому потрібно повертати борги). Зовнішнім кредиторам у цей період потрібно повернути 11,1 млрд доларів. Пік виплат настане в 2019-2020 роках, коли прийде час погашати єврооблігації, випущені в 2015 році Мінфіном Наталії Яресько при реструктуризації зовнішнього боргу. Крім того, скоро доведеться повертати значні суми Міжнародному валютному фонду, США і Євросоюзу. Після 2020 року витрати на погашення держборгу скоротяться. Хоча ще сім років після піку виплат потрібно не менше 2 млрд доларів на рік, щоб погашати єврооблігації і повертати борги МВФ та іншим фінансовим організаціям.

У 2018 році левова частка виплат запланована саме для ОВДП. Сума до погашення еквівалентна 4,9 млрд доларів. Але так як це гривневі папери, для уряду вони – "менше зло", якщо порівнювати з єврооблігаціями. "Основні ризики припадають на виплати за зовнішнім боргом, а платежі за ОВДП не представляють особливої небезпеки для їх виконання, так як переважно номіновані у гривні. 

У 2017-2019 роках за валютними ОВДП потрібно виплатити близько 4 млрд доларів (з урахуванням обслуговування), а інші платежі за ОВДП будуть в національній валюті", – пояснив старший фінансовий аналітик групи ICU Тарас Котович. Щоб знизити навантаження на бюджет і рівномірно розподілити платежі за роками, уряд домовився з Нацбанком, який володіє ОВДП на суму 363,4 млрд гривень, про реструктуризацію частини боргу. Угода повинна була відбутися ще в першій половині цього року. Але Мінфін і НБУ не домовилися, про що недавно заявив прем'єр-міністр Володимир Гройсман. За інформацією до повторної спроби репрофайлінга уряд повернеться на початку наступного року. Із зовнішніми виплатами складніше. 

Без розміщення нових єврооблігацій уряд не впорається з майбутніми витратами, вважає начальник відділу по роботі з борговими інструментами на локальному ринку ІК Concorde Capital Юрій Товстенко. "Грошей у золотовалютних резервах не вистачить, щоб погасити борги. Потрібно вийти на ринок євробондів і зробити те, що Україна завжди робила - рефінансувати борг. Враховуючи, що українські папери почнуть погашатися з 2019 року, попит на нові бонди, якщо правильно все зробити, буде. Якщо випуску євробондів на аналогічні суми не буде, нас нічого не чекає, окрім як нова реструктуризація", – вважає Юрій Товстенко. Два роки тому, коли Мінфін починав реструктуризацію боргу і намагався домовитися з кредиторами, ситуація була набагато складнішою. "Вартість наших єврооблігацій була приблизно 50% від номіналу. Україна перебувала в переддефолтному стані. І тому вийти на ринок з новими розміщеннями, щоб погасити старі, ми не могли. Ринки для нас були закриті", – згадує він. 

Зараз же, за словами Товстенка, єврооблігації України зі ставкою доходу 6-8% цілком можуть бути цікаві інвесторам. На його думку, Мінфін може виходити з розміщенням нових єврооблігацій вже до кінця цього року. Головне, щоб не сталося чергової політичної кризи. Міністр фінансів Олександр Данилюк ще в травні заявляв, що Україна вже може виходити з розміщенням єврооблігацій під 9% річних. Тільки, за словами міністра, на той момент у цьому, по-перше, не було потреби, по-друге, потрібно було дочекатися прийняття ключових реформ, щоб у міру зростання економіки залучати кошти за більш низькими ставками. 

До речі, деякі реформи вдалося провести з того часу. Плани уряду виходити з новими розміщеннями єврооблігацій для рефінансування боргу підтвердили в Нацбанку, анонсувавши випуск паперів. "З урахуванням розміщення урядом облігацій зовнішньої держпозики на загальну суму 2 млрд доларів приплив капіталу за фінансовим рахунком у 2018 році зросте до 7,1 млрд доларів. Але в 2019 році чисті надходження капіталу зменшаться до 4,1 млрд доларів за пікових виплат за держборгом – ред.)", – сказано в липневому інфляційному звіті НБУ. 

Питання, як Україна переживе пікові роки виплат, ще відкрито, вважає виконавчий директор Центру соціально-економічних досліджень "CASE Україна" Дмитро Боярчук. На його думку, є два варіанти. "Або нам сильно щастить: будуть високі ресурсні ціни (на світових ринках – ред.), буде хороша валютна виручка, прийдуть інвестиції і будуть валютні резерви, які дадуть можливість виплатити. Якщо цей сценарій себе не виправдає (а поки інвестори дуже обережно дивляться на Україну), тоді залишається тільки МВФ, і високі ризики чергової реструктуризації боргу", – вважає Боярчук. Про те, в якому вигляді можлива реструктуризація, говорити поки рано, уточнює співрозмовник. Боярчук вважає, що до виборів уряд точно буде платити за рахунками. "Думаю, що до президентських і парламентських виборів все буде тихо, ситуацію будуть утримувати за всяку ціну. Не знаю, правда, якою ціною. Але оголошувати дефолт або реструктуризацію (в даній ситуації це одне і те ж) перед голосуванням – це політичне самогубство. 

Після виборів на 2020 рік можуть бути самі різні варіанти, в залежності від того, що у нас буде в золотовалютних резервах", – вважає виконавчий директор "CASE Україна". Продовження співпраці з Міжнародним валютним фондом – це базовий сценарій для України, незважаючи на зволікання з реформами та відставанням від графіка траншів за програмою розширеного фінансування. МВФ потрібен Україні, як мінімум, щоб підтримувати стан валютних резервів і давати гроші на погашення боргу перед самим Фондом. У цьому році Україна вже почала повертати МВФ позики, якими кредитор забезпечував уряд, починаючи з 2014 року. За найближчу "трирічку" потрібно перерахувати назад у Вашингтон більше 3 млрд доларів. Причому майже половину з цієї суми – 1,4 млрд доларів, згідно з планом, необхідно повернути в 2018 році.

Залишатися в програмі Україні також потрібно, щоб мати доступ до інших позик. "Якщо з країною не працює МВФ не дає грошей, ніхто з приватних інвесторів теж не захоче це робити. Експертиза МВФ по конкретній країні набагато глибше, ніж будь-якого іншого інвестора", – додає Юрій Товстенко. Затягнути борговий зашморг на шиї українського уряду може Москва. У Мінфіні уточнили, що загальна сума боргу не враховує 3 млрд доларів, через які Україна і Росія судяться в Лондоні. Мова про так званий "хабар Януковича" – єврооблігації, випущені в кінці 2013 року. Росія їх викупила за відмову України від підписання Угоди про асоціацію з ЄС. Всього планувався випуск на 15 млрд доларів. Але після втечі Віктора Януковича і його оточення з країни нових випусків паперів на "кремлівських умовах" зі зрозумілих причин не послідувало. 

У 2015 році український Мінфін на чолі з Яресько запропонував Москві реструктурувати ці папери шляхом випуску нових євробондів з відстрочкою погашення. Росія отримала таку ж пропозицію, як і пул інших кредиторів. Але відмовилася від угоди і звернулася до суду, після того, як в кінці 2015 року Україна не заплатила. В кінці березня Високий суд Лондона відкинув більшу частину аргументів української сторони, які, серед іншого, стосувалися політичної природи цього боргу. Захисна лінія також будувалася на тому, що Україна не може платити, так як через військову агресію РФ і анексію Криму країна втратила частину економіки. Суд, закривши очі на більшість доводів, по суті, став на бік РФ, але дозволив Україні йти в апеляцію. Розгляд апеляції заплановано орієнтовно на січень 2018 року. До цього часу Київ може нічого не повертати Москві. Як буде далі – сказати складно. Зараз Україна не платить не тільки тому, що це росіяни і що грошей немає. При реструктуризації єврооблігацій у 2015 році Україна пообіцяла пулу кредиторів, що ніхто не отримає кращі умови за єврооблігаціями, ніж вони. 

Повернення боргу Росії навіть за рішенням суду можуть розцінити, як ті самі "кращі умови". Потенційно це привід для нових позовів з боку утримувачів євробондів. Невизначеність збережеться як мінімум на півроку, до рішення по апеляції у Лондоні.

Стрічка новин

    Розділи сайту:

    Написати лист в редакцію