Безпритульні в Полтаві: як виживають ті, хто не має дому?!

Доки суспільство та держава не помічає їх, вони йдуть проти системи: обирають вільний спосіб життя, заселяються в будинки, більше схожі на руїни, добувають їжу із закінченим терміном придатності. Про центри для безхатьок багато з них взагалі не чули, та й іти туди не завжди бажають. Відповідно, порахувати реальну цифру безпритульних в Україні та Полтаві неможливо.

Катерина Залєвська, журналіст

- Вони скрізь: вокзали, вулиці, занедбані будинки. Безхатьки – люди, які з певних причин опинилися без житла, без родин і без підтримки влади.

На перший погляд, це звичайнісінька лавка біля залізничного вокзалу, та для безхатьків – спальне місце. У Полтаві самовільно зайнятих ними притулків насправді багато. Є й зі стінами. Одна з таких осель знаходиться по вулиці Ватутіна. На сходинках – шприци, підлога заслана одягом. Є навіть телевізор, щоправда, неробочий. Та якщо пройти далі, там світлі, напівоблаштовані апартаменти: з матрацом, працюючим годинником, кухонним столом. В одній із таких кімнат мешкає Євген.

Євген Бурля, безпритульний

- Мати жила в Полтаві з вітчимом. Мати захворіла на рак і вмерла.

Тоді життя чоловіка і змінилось. Вже 2 з половиною роки він живе тут, на Вавілова. Говорить, навіть має роботу.

Євген Бурля, безпритульний

- Ось там «Брусничка», знаєте? Я там виношу сміття, а вони мені віддають макулатуру і списаний товар.

Змінювати своє життя Євген не прагне. Каже: все влаштовує, почувається вільним.

Цього ж чоловіка назвати безпритульним складно. Вадим має квартиру. І все ж вимушений ритися у сміттєвих баках.

Вадим Волосьонов

- Раніше я жив по-іншому, до 2012 року. Потім в мене почалось щось незрозуміле у житті.

П'ять років тому Вадим втратив рідну людину, занедужав й отримав інвалідність по психічному захворюванню. Тепер на роботу його не беруть.

Вадим Волосьонов

- Психічна лікарня дала психічне відчуження. Я хочу працювати, але працювати мені не можна, бо маю 2 групу інвалідності. Мене попередили, щоб ні в якому разі не йшов працювати.

У Полтаві існує лише один притулок для безхатьок – Центр адаптації благодійної організації «Світло надії». Він розрахований на 40 місць. Дати дах над головою всім безпритульним там не можуть, та їжі й одягу, запевняють, вистачить усім. Навіть непостійним мешканцям.

Олена Чикурова, керівник Центру адаптації БО «Світло надії»

- Прийти покупатися, переодягтися, взяти із собою запас чистого одягу вони можуть. Також вони можуть прийти і поїсти 3 рази за день. Наша задача – навчитися чути цих людей.

Комунальних притулків для безхатченків Полтава поки що не має. Чиновники пояснюють: відсутня міська програма протидії безпритульності.

Та поки ці люди обживаються в закинутих будинках та п'ють ностоянку глоду, правоохоронці опановують нововведення – так зване «поліцейське піклування».

Роман Грішин, представник відділу комунікації ГУ НП у Полтавській області

- Якщо громадяни виявили такого безпритульного і повідомили до поліції, то перше, що забов'язаний зробити поліцейський: пояснити права такому громадянину, пояснити, де він може переночувати, де він може поїсти. Якщо це холодна пора року – де він може обігрітися.

Кількість безпритульних в Україні назвати важко. Відомо лише, що їх десятки тисяч. За даними ООН, у світі більше 100 мільйонів людей не мають даху над головою.

Стрічка новин

    Розділи сайту:

    Написати лист в редакцію