Життя після поранення, чи історії у деталях без прикрас

У Полтаві можна побачити, як живуть захисники, які були на Сході та отримали поранення. Хтось із них втратив руку, хтось – ногу, дехто – взагалі обидві кінцівки. Як вдалося продовжити життя і повернутись до звичного існування, чим вони займаються тепер, і які деталі вдома супроводжують бійців – усе це можна побачити в обласній бібліотеці.

Олексій Фурман, автор фото

- У мене, як у документального фотографа, інша філософія: я зловлю те, що відбувається. Якщо мій герой буде в розпачі – він буде на фотографії в розпачі. Якщо в нього буде гарний день – в нього буде гарний день. Для цього і існує журналістика і документалістика – щоб розповідати людські історії, розповідати якісь тенденції. Я – проти сенсацій.

25-річний українець Олексій Фурман не вважає себе військовим журналістом. Хоча був і на Майдані, і в Криму під час анексії, і на Сході. На виставках своїх робіт не з'являється. Але його фото – і є історії у деталях без прикрас.

Це Олександр вдома на дивані бавиться із котом. Поряд його виводять люди у формі – це не момент після поранення, бо чоловік вже без ноги. Це один з методів реабілітації, коли переживаєш подію ще раз. Утім, американці вже визнали його недієвим. 

Ірина Білокур, координатор Полтавського центру «Вікно в Америку»

- Сказати, що це – точка неповернення – це нічого не сказати. Він розповідав про страшні болі, про неможливість і неготовність наших військових психологів допомогти цим людям, бо вони самі не готові, щоб їм допомагали. І що це жахливо, і це жахливо боляче. Йому вдалося перебороти свій біль, перебороти свій страх, мабуть, не вживати знеболювальне.

Свою історію він розповідав у Києві на відкритті фотопроекту «Життя після поранення». Чоловік ще у 2014 потрапив на Схід. Повернутись до повноцінного життя йому допомогла родина. Тепер він допомагає своїй бригаді як волонтер і навчає молодь. 5 історій вмістились на 40 фото. Їх презентували ще у грудні 2016. Тепер виставка пересувається містами України.

Ірина Білокур, координатор Полтавського центру «Вікно в Америку»

- Фото зроблені у зовсім невимушеній такій атмосфері. Автору доводилось певний час проводити зі своїми героями. І тому люди пускали його до себе в оселю, пускали до своїх дітей, і показували свої кінцівки. Я думаю, вони мали певне знайомство і довіру.

Фотографіям на презентації не давали назви, аби глядачі відчували їх по-своєму. У Полтаві історії бійців можна побачити в обласній бібліотеці до кінця липня. 

Стрічка новин

    Розділи сайту:

    Написати лист в редакцію