Як мобільний телефон для козака

Полтавцям показали кишенькові атрибути, що мали таке ж статусне значення кілька століть тому, як нині – смартфони. В'ячеслав Шерстюк назбирав старожитностей не один десяток, і навіть не одну сотню. І вирішив поділитись цікавинками з іншими. У Краєзнавчому музеї наразі можна побачити, звідки брали вогник наші предки.

В'ячеслав Шерстюк, завідуючий відділом Центру охорони та досліджень пам'яток архітектури Полтавської ОДА

- В козацький час це взагалі був такий атрибут, як телефон у людини. У кожного він мав би бути. Хоча, не в тому плані, що всі палили (хоч ця традиція у 16-17 столітті була розвинута), а для того, щоб добути вогонь, приготувати щось поїсти.

Перші металеві кресала з'явились у пізньоримський час – у 4-5 столітті. У давньоруські часи збільшується їх різномаїття: вони вирізняються формами, мають орнаменти, прикрашені камінням. В'ячеслав Шерстюк почав збирати кресала 10 років тому. Вони цікаві не лише з наукової точки зору, а й з побутової. Саме вогонь та його видобування – основа еволюції людини. 

В'ячеслав Шерстюк, завідуючий відділом Центру охорони та досліджень пам'яток архітектури Полтавської ОДА

- І зараз навіть, коли ми беремо у руки запальничку, робимо звичний рух – принцип дії той самий. Лише замість сухої трави, сухого «трута» так званого, використовується газ. Навіть у другій половині 20 століття є факти того, що люди за дефіциту сірників навіть на нашій території – Полтавської області – використовували такий стародавній метод – кресання.

І терли дерево об дерево, і вирубували кремінь об кремінь. А останні два тисячоліття найпоширенішим методом здобути вогник було кресання заліза об камінь, частіше за все – об кремінь. Пристрій на зразок запальнички можна зустріти і зараз. Його продають навіть в інтернеті під назвою «вічного сірника» чи російською «огниво».

Побачити ж стародавні варіанти можна у Краєзнавчому музеї. Там відкрилась виставка кресал з приватної колекції В'ячеслава Шерстюка. Представлені за хронологією, різновидом, за способом прикрашання, розміром, за матеріалом – всього близько 150 експонатів, хоча і не всі із зібраних. Вони більше куплені у пошуковців. Наприклад, через інтернет-аукціони. З часом, зізнається чоловік, він збирається передати колекцію до музею.

Стрічка новин

    Розділи сайту:

    Написати лист в редакцію