Полтавські волонтери знову побували на передовій

Провідали захисників, які тримають нульові позиції, та відвезли те, що досі недодає держава. Ліки для реанімації, інструменти та автівку. Щоб поїздка вдалася, постаралося дуже багато людей – від школярів до депутатів.

Щоб довезти цей уазик захисникам, його довелося вантажити на евакуатор. А що не звикли їздити з порожніми руками – автівку навантажили усяким добром. Вони дісталися найгарячіших позицій Донбасу – волонтери жартують: були там, де ще не ступала нога невійськової людини. Щоб ця поїздка вдалася – постаралося дуже багато людей. 

Це 11 школа, місяць тому ми тут знімали акцію – останній дзвінок без квітів. На зекономлені на букетах гроші тут накупили дрібничок, що дуже потрібні на війні.

Віра Таранець, заступник з виховної роботи Полтавської школи №11

- Ми зібрали воду, вологі серветки, засоби від комарів, і нам запропонували, якщо можемо допомогти – ліками.

11 школа допомагає армії уже 3 роки. А це передають ліки від обласної ради. Волонтер Ірина Каптур каже: переказала голові прохання від військових медиків, що на передовій – нестача реанімаційних засобів.

Олег Бараненко, завідуючий сектором з координації допомоги учасникам АТО Полтавської обласної ради 

- За ініціативи голови обласної ради вітаємо з Днем медика лікарів, які працюють на передовій, зокрема тих лікарів, які працюють в Попасній. Я думаю, що ці ліки знадобляться нашим лікарям для рятування життя бійців.

Привіт від колег із мирної землі – голова асоціації медсестер Полтавщини і заступник головного лікаря з медсестринства психлікарні особисто привезла волонтерам коробки з ліками. Вона каже: назбирали у вкрай стислі терміни. 

Людмила Самолеліс, заступник головного лікаря з медсестринства Полтавської психіатричної лікарні

- Учора надійшла тільки заявка, часу було дуже мало. Ми по максимуму могли зібраться – перев'язувальні матеріали, шприци, системи, знеболювальне.

Волонтери кажуть: полтавські медики – безвідмовні. А люди у білих халатах говорять: допомагатимуть до перемоги.

Людмила Самолеліс, заступник головного лікаря з медсестринства Полтавської психіатричної лікарні

- Ті, хто на війні, ті дужче виснажилися, ніж ми тут. Тому, як тільки поступає заявка, і навіть ми самі пропонуємо, яка допомога потрібна... Ми працюємо ще з початку війни.

А ось такі залізячки на війні чекають чи не найдужче. Це «привіт» від полтавських умільців. Завдяки таким нехитрим перехідникам звичайний ручний гранатомет перетворюється на куди потужнішу зброю. А ось, ще у Полтаві, – УАЗик, той самий, який уже на передовій. Його та ще одну автівку списали в одному з комунальних закладів, за ціною металобрухту купив депутат обласної ради. Волонтери ж вдихнули в автівку друге життя. Купити колеса та деякі запчастини допоміг фермер Вячеслав Шишук. Він стояв у витоків волонтерського руху – у 2014 році для 93 бригади возив бронежилети, а ще йому довелося вивозити першого пораненого з Донецького аеропорту. 

Вячеслав Шишук, допоміг відремонтувати автівку

- Там хлопці, які воюють, вони уже самі себе називають: «Ми ополчення, а не армія. Нам держава дає тільки боєприпаси і зброю». Хто постійно у бойових діях – вони скаржаться, що уваги їм дуже мало. Нацгвардію озброюють. Але з якою метою – краще Президента спитать.

Він каже: з війною має власні рахунки, тож на перемогу не жалкує ні сил, ні коштів. 

Вячеслав Шишук, допоміг відремонтувати машину

- Що значить жалко? У мене син кіборг, як я можу жаліти, коли багато хто з його друів загинули, він у самому пеклі, в аеропорту був. Летів 9 поверхів і, слава Богу, живим лишився. Як жаліти для тих хлопців, що нас захищають?

Стрічка новин

    Розділи сайту:

    Написати лист в редакцію