Дві жінки, яких покинули діти, знайшли собі нову домівку

Цього тижня двом бездомним пощастило знайти житло. У геріатричний будинок жінкам, які опинилися на вулиці, допомогли влаштуватися благодійники. Довгі місяці, доки відновлювалися документи та офорлювалися необхідні папери, вони жили у Центрі адаптації. До нової домівки їх проводжали усім колективом закладу.

У неї ускладнений діабет та кілька перенесених інсультів з усіма наслідками. Навіть власне ім'я їй вимовити нелегко.

- Надя...Носенко Надія Василівна.

Надії Василівні 51 рік. Вона розповідає, що родом із Миргорода. У Центрі адаптації, що по провулку Шевченка 5а, жінка опинилася після того, як від неї відмовився син. Виписав із квартири та взяв на її пенсійну картку кредит.

Олена Чикурова, адміністратор Центру адаптації БО «Світло надії»

- Миргородська лікарня районна з нами зв'язалася і каже, що у нас на соціальному ліжку лежить жінка уже кілька тижнів. І її потрібно оформити у геріатричний пансіонат.

Паперова тяганина затяглася на довгі місяці - потрібно було відсудити у сина аліменти, зібрати купу довідок. Увесь цей час людина, яка потребувала особливого догляду, жила у Центрі поруч із бездомними та залежними. Бо іншого виходу - немає.  

Олена Чикурова, адміністратор Центру адаптації БО «Світло надії»

- Державна система ще не настільки сприятлива до людей. Якщо немає якогось папірця - тебе ж нікуди не візьмуть. Я пишаюсь, що в нас такий центр, що ми всупереч положенню про центр можемо прийняти ось таких жінок. На вулицю їх же не викинеш.

Нарешті усі папери готова і жінка їде у спеціалізований пансіонат на Лубенщині, говорить, що дуже рада і на запитання: «Чи страшно?» відповідає...

- Ні, ні.

- Ти від радості? Ну втомилася, звичайно.

А це - Наталія. Вона також стала непотрібною рідним. Про себе розповідає, що з Донбасу, працювала бухгалтером на шахті та машинному заводі. 

- На дошці пошани висіла

Вона цього дня відправляється у геріатричний будинок в село Вишняки на Хорольщині. 

Увесь цей час за жінками доглядали соціальні працівники та клієнти Центру, проблеми фінансування вирішуючи із власного гаманця.   

Олена Чикурова, адміністратор Центру адаптації БО «Світло надії»

- Я вдячна Богу, що у нас зібралися такі люди, яким не байдуже. Вони витрачають свої гроші, тому що тут потрібні гроші і на памперси...Ви ж відчуваєте запах...

Частково Центр адаптації фінансує міський бюджет, тут кажуть: хотіли б, щоб обласна влада долучилася також - бо людей везуть із різних районів. Проводжають жінок усім колективом. Фото на згадку - і в машині до геріатричних будинків їх супроводжуватиме соціальний працівник. Тільки за минулий рік із Центру до будинку літніх людей допомогли відправити 9 бездомних. Найпершим був дідусь, який ось на цьому фото. Вікторія Мірошниченко пригадує: у нього була складна історія. 

Вікторія Мірошниченко, соціальник працівник БО «Світло надії»

- У нього не було ніяких документів, тобто всі документи довелося поновлювати. Він продав своє житло, у нього була алкозалежність, він нікому не був потрібний. Він зараз у Вишняках, дякувати Богу, за ним дивляться, йому не доводиться харчуватися на смітнику.

Кімната Надії та Наталії не пустуватиме - сюди переведуть Тетяну Володимирівну. Жінка повністю сліпа, їй намагаються оформити інвалідність, щоб потім також відправити у геріатричний.

Стрічка новин