Про події Другої світової війни з перших уст

Напередодні відзначення 72-ї річниці Перемоги над нацизмом у Полтаві проводять різні заходи для молоді. Своїми спогадами з молодшим поколінням діляться ті, хто особисто брав участь у бойових діях, або ті, чиї спогади з дитинства пов'язані з лихими часами. На таких зустрічах побувала і наша знімальна група.

72-у річницю Перемоги над нацизмом у Другій світовій війні відзначають цього року. Зовсім мало залишилося тих, хто з перший уст може розповісти про цю подію. Та в Полтаві ще є ті, хто ділиться своїми спогадами про війну. Напередодні 9 травня у місті проводили чимало заходів для мололодого покоління, на які запрошували ветеранів. Микола Булава - єдиний в місті почесний залізничник. Він прийшов поділитися своїми спогадами зі студентами Полтавського залізничного технікуму. Коли розпочалася війна, йому було 9. Ветеран згадує, як за кілька років до початку війни його батька за незрозумілих обставин визнали ворогом народу і репресували до Сибіру. Таким чином мати Миколи Булави, зосталася сама з двома маленькими дітьми. Родина проживала в Машівці. 

Микола Булава, ветеран

- Німці вступили в Полтаву 19 вересня 1941 року. І відразу вступили і в Машівку. Ми прийшли з мамою з поля, я допомагав їй, мені вже 11 було. Прийшли, а їх повна хата в нас.

Микола Булава розповідає, що німці в селі пробули близько двох тижнів. Та їх родина, говорить ветеран, не померла з голоду саме завдяки німцям, які поселилися в їх хаті. Чоловік каже, що серед німців було чимало й тих, хто допомагав звичайним людям. А в Полтавському літературному музеї ім. Котляревського провели захід «Герої навколо нас». Для ветеранів тут виступали учні Полтавської музичної школи №1. Олександр Заїкін почесний гість цього свята. 95-річний ветеран - учасник бойових дій, зокрема брав участь у визволенні Полтави.

Олександр Заїкін, ветеран

- Фронт йшов в районі Кротенок, Жуків, по багатьом місцям. Наша бригада йшла по старій полтавської дорозі. У Копилах звернули направо понад Ворсклою. А тут сапери поставили понтонний міст, ми перейшли через Ворсклу. Полтава горіла вся у вогні.

Олександр Зенін народився у 1928 році, проте на війну не потрапив. Ветеран говорить, що вже отримав повістку і мав йти служити в серпні 45-го. Але через те, що війна закінчилася, призов вирішили відкласти на два роки. 

Олександр Зенін, ветеран

- У той час нас четверо в класі було, ми дуже жалкували, що не потрапили на фронт. А з часом думали, може нам дійсно пощастило. У мене був приятель, якого призвали в 1944 році і він потрапив не на Західні фронти, а воював з Японією. І в останній день перед капітуляцією він загинув.

Чотири чоловіка з родини Олександра Зеніна брали участь у війні. Та двоє не повернулися. А от батько, говорить ветеран, брав участь у звільненні Харкова і Полтави. Після чого їх стрілецьку дивізію направили на операцію «Багратіон» для звільнення Білорусії.

Стрічка новин