Полтавці відвідали Чорнобиль
Масштаби трагедії і перетворень вражають. Навіть через 31 рік. Полтавці напередодні річниці вибуху на Чорнобильській атомній електростанції поїхали до зони відчуження. Минулоріч з міста вперше організували відвідування ліквідаторами. Тепер вирішили показати молоді наслідки трагедії.
Від Полтави до Чорнобиля – понад 470 кілометрів. В'їзд до зони – суворо за дозволами і документами. Сюди другий рік поспіль приїздить делегація полтавців. Минулоріч вперше за 30 років зону відвідали 300 ліквідаторів. Нині молоді показують місце найбільшої техногенної катастрофи.
Юрій Дмитренко, студент
- Одна із моїх мрій – побачити місто-привид Прип'ять. Мені хочеться відчути атмосферу мертвого міста. Бо для мене досить дивно: як таке велике місто з майже 50 тисячним населенням – і нема жодної живої душі.
Чорнобиль вважали райським кутком Полісся, розповідає гід. Тут жили до 14 тисяч осіб. Це був багатий край з чималою кількістю підприємств: від сиро- та маслозаводів до суднобудівних. У 67 прийняли рішення будувати Чорнобильську АЕС.
Зараз Чорнобиль входить до 30-кілометрової зони відчуження. Але тут працює котельня, є підприємства. Вони доглядають за територією. Працівники живуть у будинках-гуртожитках.
Це центр міста. Статуя «Сурмуючий янгол», а далі – символічна алея із селами, які знищила радіація. Їх довелося зрівняти із землею і в Україні, і в Білорусі.
9 травня до Чорнобиля приїздять виселені люди, заходять до будинків. Частина міста нагадує районний центр. Є тут і так звані самосели.
Галина Федорівна живе у будинку з пальмами, запевняє: у Чорнобилі все життя.
Галина Федорівна, живе у Чорнобилі
- У мене тут і діти виросли, і онуки і, слава Богу, ні в кого нема групи інвалідності. І 25 років проробила тут у Чорнобилі. І чоловік мій. І мати, і батько. І інвалідності нема. А ті, хто побув, – ті всі хворими постали.
В закинутих будинках ще повно знахідок.
Вимірюємо радіаційний фон біля будинку.
- Це 6 мікрорентген. Це мало. – А в Полтаві скільки? – 10-12.
Традиційно полтавці відвідують пам'ятник біля пожежної частини і проводять там молебінь.
Сергій Козлов, ліквідатор аварії на Чорнобильській АЕС, організатор поїздки
- Дехто із вас також має батьків-ліквідаторів, які виконали свій обов'язок для того, щоб людству жилось зараз з мирним атомом більш спокійно. Я думаю, і це моя особиста думка, що якби це трапилось сьогодні – то трагедія, можливо, була б і більшого масштабу, ніж у 80 роках. Тому хочу подякувать всім загиблим.
Інна Безугла, журналіст
- Найбільша наземна пересувна споруда. 10 років тривало будівництво саркофагу над 4 реактором Чорнобильської атомної електростанції. І в листопаді минулоріч найнебезпечніше місце в Україні нарешті закрили.
4 реактор, що вибухнув у 86, зараз виглядає так. У найближчій точці, куди вдалося підійти, – радіація вища.
- Вимірюємо радіацію «60...66»
АЕС нині перетворюють на екологічно безпечну систему.
Сергій Кошовник, заступник начальника відділу Центру організаційно-технічного та інформаційного забезпечення зоною відчуження
- Виводити атомну станцію надалі з експлуатації: щоб зовсім розібрати все обладнання, демонтувати, вивезти. І паралельно відбувається робота над будівництвом нових об'єктів. Зокрема, об'єктів поводження з радіоактивними відходами.
Найзабрудненішим місцем залишається Прип'ять. З пішоходів – лише туристи. Розповідають, що водяться лосі, вовки, кабани, олені, лисиці, зубри та навіть рись. Масштаб трагедії і перетворень полтавців, говорять, вражає.
Сергій Говоров, фотохудожник
- Люди пішли, а природа так швидко забирає, повертає свою територію собі назад.