Хоббі, яким полтавка заробила собі на квартиру

Щоправда, це було можливе ще за радянських часів. Ліда Демиденко десятки років в'язала одяг для своїх знайомих. Займатися цим любить і зараз. Говорить: спиці, гарні нитки – і я все покину. Але тепер більше захоплюється іншим. І вже не продає свої вироби, а дарує людям, аби залишити після себе добру пам'ять.

Вона дуже любить в'язати. З дитинства. Коли у 17 років Ліда Демиденко отримала травму спини – в'язання стало тією справою, що допомогло зайняти себе вдома. Також спеціально відвідувала курси у міському будинку культури. Спочатку в'язала спицями шапки, потім – светри, далі – цілі костюми. Заняття для відволікання перетворилося у хоббі на кілька десятиліть, та навіть на спосіб заробітку.

Ліда Демиденко, вишиває картини

- І собі в'язала, і людям. Хто що попросить. Це у мене хоббі було більше 20 років. Я цим і заробляла. Це мені була допомога, за яку я ще й квартиру купила кооперативну. Тепер живу в цій квартирі.

Ліда в'яже для себе і зараз, але не так багато. 6 років тому, після того, як загинув домашній улюбленець-пес, знову взялася за рукоділля, аби відволіктись. Від цього захоплення у неї сяють очі. 

Ліда Демиденко 

- Рязанська Божа матір. 

- Скільки тут кольорів?

- Дуже багато. Але я їх ще більше зробила, бо я все поміняла. Я вже навчилася стільки, у мене так багато бісеру. Це ж ті, що тут. А скільки я подарувала.

 Маленькі картинки жінка вишиває за пару вечорів. Особливо швидко йде робота взимку, коли на візку особливо нікуди не виїдеш. 

Ось таку вечерю з 12 апостолами вишила рідним у 5 екземплярах. Але найбільше любить його – невелику картину із зображенням Шевченка. Без яскравих кольорів – бо таким його образ тримає зі школи.

Нинішнє своє хоббі вона вже не продає. Хоча зараз, як ніколи, кошти і потрібні – щоб збудувати пандус. 

Ліда Демиденко, вишиває картини

- На це задоволення немалі кошти йдуть. Просто це заняття. І спасибі сину, який купує мені і картини, і дає гроші на бісер. І я можу собі це дозволити. А так, звичайно, дуже дорого. Хто попросить – вишию, подарую. Потім спогад буде про мене.

А ще Ліда мріє вишити гарний рушник. Старовинний. Утім, поки що не знайшла підходящий узор, який би дійсно припав до душі. А без цього, говорить жінка, творити неможливо.  

Стрічка новин

    Розділи сайту:

    Написати лист в редакцію