Військові просять допомоги – їм потрібні маскувальні сітки білого кольору
Військові просять допомоги – їм потрібні маскувальні сітки білого кольору. Ними ховають бліндажі та техніку. Потреба є постійно, бо сітки в боях горять та рвуться. У Полтаві активізувалися волонтерські загони. Один із них – із дітей, які не чують, зате мають чуйні серця.
Вони не чують, і більшість з них говорить лише жестами. Сітки, сплетені їх руками, та прапори, нашиті на уроках праці, – у «найгарячіших» точках Донбасу. Зробити сюжет про чуйних діток із вадами слуху нам підказали військові. Ось ця сітка згодом накриє машину «УРАЛ» у Мар'їнці.
Яринка мовою жестів пояснює: діти плетуть сітку, бо їм жаль військових. А ось Оленка ледь зрозуміло, зате від душі, говорить.
/Олена Драчук, плете сітку
Треба допомагати. Незважаючи на те, що, можливо, деяких людей ми не знаємо, але вони наші українці, ми теж українці, ми зобов'язані їм допомагати/
Все почалося з екскурсії до філармонії – там вихованці полтавського інтернату для дітей з вадами слуху познайомилися із волонтеркою, яка займається сітками. Пробували спочатку приїздити туди, згодом вирішили – плестимуть у школі. Раму змайстрували на уроці трудового навчання, основу дали волонтери, тканину назносили з дому. Педагоги стверджують: заняття для дітей не складне та корисне, а надто для тих, в кого особливі можливості.
/Ольга Бавикіна, директор Полтавської школи для дітей з вадами слуху
Розвиває кругозір дитини і розвиває дрібну моторику. Тому що є дітки, яким необхідні оці рухи, які покращують моторику дитячих ручок. Ми намагаємося виховати патріотів/
Таких сіток діти наплели уже 6, відправили до 122 бригади та у 16 батальйон. Волонтери кажуть, що маскувальні сітки просять часто, на війні вони горять та рвуться. Як плести – показує Світлана Іванченко, вона працює над маскуванням у філармонії та навчає дітей по школам та училищам.
/Світлана Іванченко, волонтер
Ось, наприклад, вчора я була на майстер-класі в м'ясо-молочному харчовому технікумі, зателефонували бійці напряму, попросили допомоги, і студенти не відмовили, ми за час зв'язали білу сітку/
Прапори шиють ось в цьому кабінеті. Черговий подарунок, вже підписаний, із волонтерською допомогою скоро поїде на Схід.
/Людмила Іщенко, вчитель трудового навчання
Працювали з любов'ю, з добром, і тому хочеться побажати нашим воїнам, як дівчатам, так і хлопцям, здоров'я, мирного неба, щастя і всього найкращого/