Чекали козаків, а прийшли «кіборги»
Чекали козаків, а прийшли «кіборги». 6 грудня – День Збройних сил України. Його встановили на честь ухвалення 1991 року Закону України «Про Збройні Сили...». В одній із шкіл міста побували захисники Донецького аеропорту. Що про війну можна розповісти дітям – поцікавилася Олена Ляшенко.
Тут багато вишиванок, українських пісень та національної символіки. До Дня Збройних сил України вихованці однієї із приватних шкіл міста чекали побачити козаків. Та замість шароварів та оселедців на гостях – військова форма. Таких, як ці двоє, називають кіборгами. Максим та Роман захищали Донецький аеропорт. Обличчя Романа досі не бажано показувати з екрану. Він із тих, хто не зрадив в Криму. Пізніше вистояв у першому, найважчому оточенні летовища. Трохи згодом там був і Максим.
/Ірина Каптур, координатор Центру допомоги учасникам АТО при Полтавській ОДА
Він у мене лікувався, я йому запропонувала каву, він каже: «Дякую, я вже її наївся». Він був у Донецькому аеропорту, був тоді дійсно найважчий час, січень-лютий, не було води, точніше була, але все замерзло. Вони тільки трішечки її розтоплювали і могли пити, але на чай-каву їм не вистачало. Тому каву вони їли ложками. Його дружина – великий волонтер, Єва, вона ні разу про це не розповіла/
Перед зустріччю з дітьми вони ретельно добирають слова.
/Максим Запічний, військовослужбовець ЗСУ
Вони повинні про це знати без подробиць, головне – донести, що цього більше не можна допустити/
І готують історії швидше кумедні, ніж героїчні.
/Максим Запічний, військовослужбовець ЗСУ
Будучи в аеропорту, телефонували з мобільного в міліцію. Нас АТС з'єднувало із донецькою міліцією. Ми їм говорили: приїжджайте, в нас стріляють. Вони питали: «Де?», кажемо: «В аеропорту». Ну і у відповідь чуємо слова...«любові і розуміння»/
Для зустрічі із військовими діти підготували свої найкращі номери. А до Дня Збройних сил України зібрали, що могли, на потребу армії: теплі речі, медикаменти та гроші . Поки знімаємо, хтось із батьків передає іще.
/Анна Сірий-Козак, викладач
Звичайно, що найголовніший наш збір – це доброти наших дітей, як їхні чуйні, відкриті серця/