У Полтаві четвертокласники змусили поліцейських віджиматися та лазити у тунелі
У Полтаві четвертокласники змусили поліцейських віджиматися та лазити у тунелі. На це запросто погодились гості Навчально-реабілітаційного центру. Будь-яка подія у цьому закладі – особлива. Адже вихованці садка і школи – діти з різними інклюзіями. І на все нове можуть відреагувати зовсім неочікувано. Що з того вийшло – дивіться далі.
150 дітей: 4 класи і 9 дошкільних груп. Їх вихованці мають різні носології, крім проблем із зором. У цьому закладі їх виховують, навчають та, наскільки вдається, призвичаюють до життя. Зараз у Навчально-реабілітаційному центрі – велика кількість дітей з аутизмом. Саме їх, учнів 4 класу, замість уроку привели на марафон.
/Любов Січкар, директор Навчально-реабілітаційного центру
Для цього було проведено надзвичайно велику роботу, щоб вони змогли прийти в цей зал. Бо для них усе нове викликає одним словом жах. А те, що вони будуть сьогодні у залі, будуть приймати участь у змаганнях – це дуже важливо. Четвертий клас – вже діти соціалізовані, адаптовані/
Педагоги зізнаються: самі не знають, як все пройде, бо залежить це від настрою дітей.
Їх розділили на дві команди – червоні і зелені стрічки. Підтримати дітей прийшли представники Національної асамблеї інвалідів та поліцейські. Для дітей вони ладні на будь-які забаганки. Далі всі піддаються загальному спортивному драйву. У розпалі марафону навіть люди у формі стають до змагань.
/Марина Зінюха, інспектор роти №3 патрульної поліції м.Полтави
Не важко, навпаки – було дуже приємно. Я отримала мега-позитив, мега-емоції, бо дійсно, діти – наше майбутнє, і вони мають розуміти, що всі мають рівні можливості/
Про це нагадують полтавцям і напередодні Міжнародного дня інвалідів. Хоча подібні заходи організовують періодично протягом всього року.
/Ірина Твердохліб, регіональний представник Національної асамблеї інвалідів
Я завжди виїжджаю з таким натхненням, і кожного разу кажу: я б тут жила. Ми продовжуємо нашу програму з інклюзивних марафонів, між людьми, які мають вади здоров'я, і не мають їх. Ми робимо все разом: і по художнім заходам, і по художнім, творчим/
Діти-аутисти не наслідують інших людей. Але у закладі все-одно запрошують гостей для спільної роботи. Особливо, цінують чоловіків – їх увагу діти люблять надзвичайно, бо у центрі працюють виключно жінки.
/Любов Січкар, директор Навчально-реабілітаційного центру
З ними треба дуже обережно, навіть у відношенні до спорту, фізкультури. Але ми намагаємось робити щось, бо для них це важливо: отримати подарунки, перемогу. Так, вони звичайні діти, але дещо відрізняються від нас. Та ми ж усі різні/
Зокрема, планують залучати дітей до нового напрямку – спортивного.