Під Полтавою вшанували людей з єдиного в області села, повсталого проти голодомору
Українці, яких винищували, та полтавці, які повстали. Маловідомий факт про трагедію Голодомору, але на Полтавщині у невеличкому селі Сагайдак, що в Шишацькому районі, голодні люди навесні 33-го напали на зерносховище. Їм навіть вдалося набрати собі зерна. Утім, за бунт, яких були одиниці в усій країні та єдиний в області, люди поплатилися дуже дорого. Дорогою додому їх наздоганяли та вбивали. І донині ні кількості загиблих у цьому селі, ні про місце їх братської могили нікому не відомо. Існують тільки перекази старих людей, а жодних пошуків ще донині не ведуть. Яким чином через 83 роки увіковічнили пам'ять вбитих за пригоршню гнилого зерна – розкаже Інна Безугла.
80 років тому у Шишацькому районі знаходилось три залізничні станції зі сховищами: Яреськи, Федунка і Сагайдак. Сюди звозили найбільше зібраного зерна із навколишніх сіл.
/Катерина Копиця, учитель історії Сагайдацької ЗОШ
Фактично всі ті села, що і зараз є: Шишаки, Яреськи, Перевіз, Куйбишево, Ковалівка. Це давні села, вони дуже постраждали, бо багато жило середняків, де родючі замлі були, люди вирощували великі врожаї. Дуже сподівались, що радянська влада дала землю і дасть потім, аби вони міцно стали на ноги/
У 32 і 33 роках колосся від врожаю гнулось до землі, а у цих сховищах зерно пріло та пропадало. І мешканці навколишніх сіл пухли та помирали з голоду. Навесні у Сагайдаку пішла чутка, що тут є великі запаси, і людям роздаватимуть зерно. В основному жінки, хто як міг, дісталися до зерносховища. Але то була неправда, і комори охороняли.
/Катерина Копиця, учитель історії Сагайдацької ЗОШ
Зібралося дуже багато людей, вони роззброїли охорону, не завдавши ніякої шкоди людям. Бо й самі безсилі були. І потім уже ж набивали, хто куди може. Багато хто їли зерно. Ловили цих людей, декого і вбивали прямо на дорозі/
Тоді загинула основа села – трудівники. Старожили розповіли, що біля сіл є пагорби – це братські могили загиблих від голоду і досі незнайдених та неупокоєних.
Нині у Сагайдаку стоять цілі фури із зерном. Його звозять на те ж місце, але вже заново зведеного зерносховища. Поруч із ним – у єдиному на Полтавщині селі, де селяни пішли на бунт, відкривають пам'ятний знак.
/І це, вже, власне, навіть не земля, а тіло живе, в якому кров і прах наших попередників/
Встановили його за програмою благодійного громадського проекту з увіковічнення пам'яті видатних українців. Про сагайдацьку голодну трагедію активісти дізнались кілька років тому.
/Валентина Шемчук, голова Полтавського обласного відділення організації «Жіноча громада»
Ми звернулися до пана Вадима Голобородова, аби було виготовлено цей пам'ятний знак. Звернулися тут, у Сагайдаку, до Української автокефальної православної церкви, яку представляв отець Віталій. І до владики Афанасія – керуючого Харківсько-Полтавською єпархією УАПЦ/
Останній очевидець тих подій у селі помер минулоріч. Ті, хто прийшов вшанувати пам'ять жертв Голодомору, про це знають із розповідей. Ніна Григоренко – за спогадами батька, який у 33 служив у військовій частині у Харкові та був відправлений на збір зерна.
/Ніна Григоренко
Зайшли в одну, другу, третю хату... І тільки в шостій знайшли жінку, яка лежала пухла, а по ній повзала грудна дитина. Вони, що могли, допомогли, внесли води, щось дали/
Озвучують нині факти, про які практично не знають самі українці.
/Високопреосвященний Афанасій, Архієпископ Харківський і Полтавський УАПЦ
76% дітей не прийшли до шкіл в Україні у вересні 33-го. А концтабори ж були дитячі в Україні. Їх називали інтернатами, обнесені дротом. Такий табір був у Миргороді, у колишній козацькій фортеці. Матері ж думали, що там дітей годують, приносили їжу, залишали під воротами. А ніхто тих дітей не годував. Там пачками мерли з голоду/
Навіть жителів тоді ще однієї радянської країни і нині важко переконати у тому, що українців просто знищували.
/Ніна Григоренко
Зі мною працювала жінка з далекого Владивостоку. Вона говорила: «Я не вірю, що у вас, в Україні, був такий голодомор. У нас білі булки були навалом. Ми чорного хотіли, а його не було»/