Полтавці щодня топчуться над ровом смерті
Полтавці щодня топчуться над ровом смерті. Мінімум 15, максимум 37 тисяч військовополонених, євреїв і звичайних мешканців міста було вбито окупантами за менш ніж рік – з осені 41-го по літо 42-го. Їх могилою назавжди став парк, де нині стоїть пам'ятник Скорботної матері. Цю трагічну сторінку в історії українців згадували 23 листопада – у день наймасовіших розстрілів.
Про те, що відбувалось 75 років тому, у Полтаві вже переповідають люди, спираючись на спогади своїх батьків та родичів.
/Олена Горська
Маминого брата дружину, Тетяну Горську, сюди німці привели і розстріляли. Її видала сусідка. Ми жили на вулиці Луначарського. І там була негарна така жінка. Вона пальцем показала «Он там ще є»/
Їх небагато, але 23 листопада вони завжди приходять до пам'ятника Скорботної матері як на місце величезної братської могили, де знищили тисячі полтавців під час окупації. Саме цей день вважається таким, коли позбавили життя найбільше полтавців.
/Олена Горська
Всіх людей шкода. За всіх душа болить. Дуже важко все це пережити. Але нічого не зробиш/
Усю можливу інформацію про масові розстріли з вересня 1941 по липень 1942-го практично вдалося дослідити, розповідають науковці. Опрацювали держархів області, зараз активно працюють над кримінальними справами українських поліцаїв в архівах СБУ та мають доступ до німецьких документів осуджених учасників тих подій. Попри загальну картину, остаточних даних таки бракує. Зокрема, і точної кількості загиблих, адже німці не вели облік тих, кого розстріляли.
/Тетяна Татаріна, методист освітньо-дослідницького проекту «Карон» Полтавського єврейського фонду «Хесед Нефеш»
Проводилася геолокація, наскільки мені відомо. І виявили тільки розміри цієї траншеї протитанкового рову. Та назвали тільки приблизну кількість загиблих. За підрахунками різних дослідників – це від 15 до 37 (сьогодні озвучували) тисяч людей/
Дехто називає останню цифру завищено, кажуть дослідники. Утім упевнені, що кількість євреїв серед розстріляних – 8-10 тисяч. Ще близько 10 тисяч – військовополонені. Сам рів, у якому винищували полтавців, сягав десяти метрів у довжину та до 5 завширшки. Його глибина і досі невідома.
/Тетяна Татаріна, методист освітньо-дослідницького проекту «Карон» Полтавського єврейського фонду «Хесед Нефеш»
Коли прокладали лінію води і вели труби, то відкопали частину цього року. Бачили трупи дітей. Тут така глиняна суміш у землі, що вони повністю збереглися, наче мумії. Але всю цю канаву потім засипали, і так воно все там і залишилось. Зараз там доріжка. Тобто, перепоховання як такого не було/
Та і обидва пам'ятники, говорить Тетяна Татаріна, не знаходяться на місці самого рову. Зараз над ним – асфальтована доріжка для пішоходів.