Їм трохи «за», а вони співають, танцюють та активно гастролюють
Їм трохи «за», а вони співають, танцюють, активно гастролюють і по кілька разів на тиждень проводять серйозні репетиції. Пенсіонери вісім років тому створили хор «Полтавські піснярі», і своїм співом продовжують життя стародавнім українським пісням та дають нове – щойно написаним. У п'ятницю творчий колектив звітував перед своїми шанувальниками у Міському будинку культури.
Анастасія Марківна – сьогодні іменинниця. Ій усього 80. А вона у свято на сцені із співом і танцями.
/Анастасія Пусан, учасниця хору «Полтавські піснярі»
Із 5 років співаю. І танцюю. І людям бажаю добра, і щоб все було добре/
Полтавку добре знають у місті, бо вона активістка. Постійні репетиції, виступи, гастролі – для солістки двох пісенних колективів – «Полтавські піснярі» та «Червона гвоздика» і танцювального «Полонез» – це нормальний ритм життя. Особливо, розповідає жінка, з українською піснею поспішають у різні райони області у травні, коли відзначають перемогу. Нині хор «Полтавські піснярі» звітує на сцені міського будинку культури. 8 років після воз'єднання.
Зараз у хорі 30 учасників. Більше жінок. Утім, чоловіки теж залюбки приєднуються до співу. Учитель історії, нині пенсіонер, сім років тому дізнався про гарний хор, і теж приєднався до «Полтавських піснярів».
/Іван Кісенко, учасник хору «Полтавські піснярі»
Збираємось ми два рази на тиждень у понеділок і середу. З 10 до 12. Репетиції подобаються, дехто іде сюди, як на свято. Бо для пенсіонерів це – єдиний вид активного відпочинку. Люди їздять у нас навіть із Гожулів – 3 людини. Далеченько/
До виконання української пісні співаки намагаються вносити сучасне дихання. Так керівник хору сам пише музику на щойностворені вірші.
/Анастасія Пусан, учасниця хору «Полтавські піснярі»
У нас полтавські письменники нам дають вірші. Дмитро Миколайович їх на музику, і ми їх співаємо. Уже більше 300 пісень він написав, і ми все співаємо. І він вже 50 років, як займається своїм улюбленим/
Полтавці вірять: українська пісня має широку дорогу, адже останні роки про неї більше згадують, і є ті, хто хоче продовжувати традиції козацького роду.