Головний офтальмолог Луганська живе і лікує в Полтаві
Головний офтальмолог Луганська живе і лікує в Полтаві. З рідного міста вона з чоловіком втекла, щойно прийшов «руський мир». У нашому місті подружжя відкрило клініку, де усі послуги для військових та переселенців – безкоштовні. Лікарі кажуть: це – їхній вклад у перемогу.
Виплакала всі очі – так каже про себе мама загиблого на війні Валерія Боняківського. Вона ледь не втратила зір, лікувалася у столичних офтальмологів – без результату.
/Тетяна Д'яконова, головний лікар офтальмологічного центру
Важка глаукома, важка катаракта, одне око у неї втрачене уже давно, одна надія залишилася на єдине око/
Тиждень тому її прооперували в Полтаві. Іще року немає, як чоловік та дружина з Луганська відкрили у нас приватну офтальмологічну клініку.
/Марія Боняківська, мама загиблого Валерія Боняківського
Коли на другий день зняли пов'язку, і я побачила, що я бачу, я закричала: «Я бачу, я бачу!»/
Тетяна Д’яконова – головний лікар. До появи «руського міра» вона була головним офтальмологом Луганська, очолювала міський офтальмологічний центр. Коли в місті почалися бої – виїхали з чоловіком до Полтави.
/Олексій Онасенко, директор офтальмологічного центру
Якраз що залишилося – це міст через Трьохізбенку, і ми через оцей міст вискочили. Звичайно, тільки на машинах, більше нічого з собою практично не взяли/
Тетяну Вікторівну знають в медичних колах України і за кордоном, тож знайти інвестора та охочих допомогти із новітнім обладнанням вдалося швидко. Клініку відкрили у березні. Тут надають послуги мікрохірургічного лікування, оперують катаракту, глаукому, є лазерні та косметичні маніпуляції. Кажуть, руку дружби простягла і кафедра офтальмології Полтавської медакадемії. Особлива увага тут до тих, хто воює за Україну.
/Олексій Онасенко, директор офтальмологічного центру
Всі вони отримали поранення чи контузії, а це відображається на зорі, вони ще можуть зараз, поки молоді, на це не звертати увагу, але потім будуть наслідки/
Лице цього військового ми не показуємо навмисно. Іще під Донецьким аеропортом його контузило. Мінно-вибухова травма. На здоров’я, як справжній чоловік, не скаржиться, та своїми заслугами не хвалиться.
/Денис, військовослужбовець ЗСУ
Звична справа, багато хто тоді і зараз отримують такі пошкодження/
Лікарі кажуть: жодна контузія так просто не минає. Пізніше дає про себе знати відшаруванням сітківки. Дениса поки обстежують, якщо помітять негаразд - пропонуватимуть лазерне втручання. І за операцію для Марії Карпівни Боняківської, і за маніпуляції для Дениса, за будь-які послуги з переселенців та військових офтальмологи з Луганська грошей не беруть. Кажуть, мають власні рахунки з війною, і волонтеритимуть, поки стане сил, до перемоги – точно.
/Тетяна Д'яконова, головний лікар офтальмологічного центру
Ми повинні всі все робити для перемоги. У нас така ось своя лепта/