Україна відзначає 72-гу річницю визволення від німецької окупації
Сьогодні Україна відзначає 72-гу річницю визволення від німецької окупації. Біля Вічного вогню в Полтаві зібралися ветерани, аби вшанувати своїх полеглих в роки війни побратимів. До Меморіалу Слави разом з ними квіти поклали і перші особи міста.
/Олександр Заїкін, визволитель Полтави
Ось там парк Корпусний. Ось це самий центр був. Вона була дуже маленькою. Коли звільнили Полтаву, то на Червоноармійській був будиночок, зараз там семиповерхівка. Ось там наша рота розмістилася, і ми були там/
Це Олександр Заїкін. Він – один із двох живих визволителів Полтави. Нині йому 94 роки. Має доньку, двох внуків та правнука. Пригадує: після визволення не поспішали відбудовувати Полтаву аж до 1953 року.
/Олександр Заїкін, визволитель Полтави
Сюди ж Гітлер приїздив три рази і один раз мітинг проводив. Його деякі мешканці, як говориться: в сім'ї не без урода, зустрічали Адольфа Гітлера з хлібом і сіллю. Коли дійшло до Сталіна, то він сказав: «Поки я живий, не буде»/
Лише після цього місто почало відроджуватися. Аби такі приклади не повторилися, вважає міський голова Олександр Мамай, необхідно по-максимуму розповідати, якою ціної дістаються перемоги у військових конфліктах.
/Олександр Мамай, Полтавський міський голова
Сьогодні і моє особисте завдання, і завдання всієї територіальної громади – якомога більше проводити патріотичних уроків і в школах, і у вишах, і в технікумах, і в ПТУ. Для того, щоб молодь починала розуміти, що ми є патріотами незалежної України/
Саме такою патріоткою є Любов Колєснікова. Коли розпочалася війна, їй було 10 років. Пригадує своє дитинство.
/Любов Колєснікова, дитина війни
Я, значить, і п'ятирічний пацанчик, мій брат і сусідський пішли, бо побачили, що листоноша приніс нам бумажку. Ми побігли віддавати матері цього хлопця. Віддаємо, а виявляється, це похоронка. Вона закричала і пішла/
За роки війни втрати тодішньої України оцінюються від 5 до 7 мільйонів загиблих громадян.