Берегині чи рецидивісти – на Полтавщині перевиховують жінок-злочинців

Берегині роду, чи злочинниці-рецидивістки. У колонії №65 показали, як працюють над профілактикою повторних злочинів. Роботу неурядових організацій, умови проживання і тих, хто навряд чи знову стане на «криву доріжку», побачили й наші журналісти під час спеціального прес-туру.

Тут багато квітів – як і належить місцю, де багато жінок. Установа мінімального рівня безпеки із загальними умовами тримання. У колонії №65 тримають тих, хто відбуває термін не вперше. Білявка Юлія зізналася, що її засудили за статтею 121, частина 1, та 125, частина 2.

/Юлія Кубаєнко
Пояснюю – виховувала свого чоловіка, бо він негарно ставився до мене як до жінки, і його подругу/

Тут вона на доброму рахунку і є волонтером – разом із соцпрацівниками готує жінок до звільнення. Валентина Шрам із організації «Світло надії» сюди приїздить двічі на тиждень. Вона добре знає, чому за грати потрапляють повторно.

/Валентина Шрам, соціальний працівник БО «Світло надії»
Багато звільняється, і їм нікуди звільняться. І вони починають заново вчиняти злочини через те, що в них немає житла. Ви ж знаєте, зараз звільняється людина, найперше – це потрібно документи відновити, десь потрібно жити, і це дуже важко/

Вона розповідає, що в Полтаві є куди звернутися після звільнення. Навіть якщо немає родичів – завжди прийме центр адаптації по провулку Шевченка, 5а. Тут і допоможуть з документами, і дозволять пожити, і коли треба – підшукають роботу. Над ресоціалізацією засуджених у «Світлі надії» зайнялися із 2009, за приклад узяли досвід Швеції і, кажуть, мають добрі результати.

/Роман Дрозд, заступник директора БО «Світло надії»
Рецидив злочинів серед тих осіб, які звільняються з місць позбавлення волі і потрапляють до нас, на сьогоднішній день складає 7%. Загальна статистика в Україні – до 70 відсотків/

Експерти дійшли висновку: якщо одразу забезпечити звільнених із колоній базовими потребами та підтримкою, імовірність рецидивів зменшується. На профілактику намагаються працювати і в самій колонії. Запевняють – із перших днів перебування.

/В установі є спеціальна кімната психологічного розвантаження, там, де із засудженими, які перебувають в установі, психологом установи проводиться робота психологічна. Тобто, вивчається особистість засудженого/

Одна із кімнат тут виділена під храм – облаштовували її адміністрація колонії та самі жінки.

/А розписом займалася засуджена, яка відбувала покарання і зараз звільнилася/

Постійних прихожан тут 25, Тетяна допомагає при храмі. Жінка відбуває покарання уже 2 роки, попереду – іще 4. Каже: з молитвою змінюється.

/Тетяна, допомагає при храмі
Тут надто добре і надто спокійно. Тут повітря краще/

Тут свіжозроблений ремонт і усе, щоб засуджена відчула себе жінкою і навіть мамою. Серед кімнат для побачень є спеціально відведені для дітей. За додаткову плату кілька днів можна пожити із законним чоловіком і навіть поготувати їсти. А ще є місця для тих, хто знашов віддушину у творчості. У стінах колонії можна закінчити школу, отримати спеціальність та заробити грошей. Більшість жінок виходять звідси швачками. Щоправда, самі засуджені кажуть: без особистого бажання змінитися усі старання марні.

/Юлія Кубаєнко
Якщо людина не хоче змінюватися, які б умови не були, вона не зміниться, тому що, виходячи з того, що ми сюди потрапили, то ми були бунтівниками. Тобто, ми не приймали якісь правила поведінки і, можна так сказати, проти суспільства йшли/

На сьогодні у Надержинщинській колонії – 293 засуджені віком від 20 до 70 років. Майже 80 відбувають термін за вбивство, та більше 100 – за крадіжки.

Стрічка новин

    Розділи сайту:

    Написати лист в редакцію