«Краматорські бджілки»: пам'ятають окупацію свого міста і допомагають тим, хто на передовій

Вони пам'ятають недавню окупацію свого міста і допомагають тим, хто на передовій. Під час поїздки на Донбас мої колеги зустріли людей, які створюють надійний тил українській армії. Про «бджілок» із Краматорська, дітей на лінії вогню та «кіборга» із Донецька – далі у випуску.

/Це піде класним хлопцям, які не дають сепарам зайти в Мар'їнку/

Через неї полтавські волонтери передають планшети та смаколики для артилеристів. Лілія Кравченко на фронті відома за позивним «Сова». Бізнес-вумен з Донецька, коли почалася війна, гроші, відкладені на новеньке авто, витратила на обладнання для українських військових. Жінка-кіборг обороняла Донецький аеропорт. Її старенькі «Жигулі» знають по всій лінії розмежування.

Про цю дівчинку полтавським волонтерам розказали вояки із 53 бригади. Бахмутка, де вона живе, – сіра зона. Діана два роки не ходить до школи.

/Вона на тій стороні залишилася, сильно її розбили, вікон немає/

Ось в цьому погребі вона ховається, коли обстріл. До гуркоту майже звикла.

/Якщо вночі – я так інколи не чую. А коли сильно – мама будить/

Їх хата – по сусідству із позиціями наших військових. Люди у формі – єдині, до кого можуть звернутися мирні.

/Руслан
Чим можем – допомагаєм, вона хлопцям браслетики плете, приносить, молоко приносить, творог/

Іще легше знайти жителів Донбасу, які «за» Україну у визволених містах.

/ІНТЕРШУМ
Краматорськ – це Україна! Донбас – це Україна!/

Вони добре пам'ятають, як у квітні 2014 у Краматорськ зайшли незрозумілі війська.

/Людмила Марчук, волонтер
Я в той вечір на площі була, як вони зайшли, міськвиконком захопили. Банда. Банда зайшла. Страшне, що було/

Без тижня три місяці місто було в окупації. 5 липня у них – день визволення Краматорська. Ірина Сидоренко каже: не втекла, бо не було можливості. Доглядала квартири знайомих – поливала квіти та годувала тварин.

/Ірина Сидоренко, голова волонтерського руху «Краматорські бджілки»
Я напередодні визволення 4 липня йшла через увесь Краматорськ. Я не зустріла о 9 годині вечора жодної людини. Таке враження, що це чи фантастика, чи фільм жахів. Ми не готові були, ми навіть підпільно збиралися між собою, хто кого знав – де роздобути зброю. Нас застали зненацька, зараз уже такого не буде/

«Краматорські бджілки» – волонтерський рух, що об'єднав кілька міських громадських організацій. Маскувальні сітки для українських вояків – їх основна місія. Останні штрихи – і «кікімора» для снайпера готова.

/ІНТЕРШУМ
Якщо нитки готові – два чоловіки за три дні/

На снайперське маскування ідуть нитки з мішків, на сітки для бліндажів та техніки – шматки тканини.

/Людмила Марчук, волонтер
Залишки з фабрик, просимо – нам присилають. Одяг також – хто що. З дому повиносили хто що міг, в кого що зелене – все тут/

У колі «бджілок» – переселенка з окупованої Макіївки. Надія Сергіївна натхненно заготовляє смужки природнього кольору. Каже: у Краматорськ патріотичний закохалася.

/Ходжу сюди енергією набиратися, ну і якщо можна – допомагаю/

А ще вони збирають речі для ярмарків – хенд-мейд продають на користь військових. Ось ці вишиті картини «бджілкам» передали із Донецька.

/Ірина Сидоренко, координатор волонтерського руху «Краматорські бджілки»
Через блок-пости, подивіться, з якими стрічками. І це все – щоб ми продали на наших ярмарках і закупили чергову сітку. І у нас і там, і там є різні люди. Але треба розуміти, що ми – господарі на цій землі, що ми, українці, ми – господарі на цій землі/

Олена Ляшенко

Стрічка новин

    Розділи сайту:

    Написати лист в редакцію