Україні – 25, а їй – 100

Україні – 25, а їй – 100. У День незалежності полтавка відсвяткувала ювілей з двома нулями. Єфросинія Мелешко – мама і двічі – бабуся, прабабуся та прапрабабуся, не лише залишається у своєму віці при світлому розумі, а й дає фору іншим. За останні кілька років вона перечитала одну з бібліотек міста, тому родичі були змушені записати її до іншої. Інна Безугла – далі.

Єфросінія Мелешко збирається переукласти угоду: попередню укладала, щоб дожити до 100 літ. А тепер, говорить, час продовжувати.

Зі 100 років 85 Єфросінія Григорівна прожила у Полтаві. Народилась у 1916 році у Решетилівському районі. У 33-му, під час голоду, пішла до Полтави.

/Єфросінія Мелешко, відзначає 100 років
Служила у євреїв одразу, а потім взяла паспорт і пішла на Леніна – там була така контора, «фізична праця» називалася, де найважчі роботи. Туди звонили і замовляли бригаду. Наприклад, вивантажувати вагони/

Пережила війну, а згодом в'язницю – 2 роки у Карелії за те, що вибивала олію та продавала її. Після амністії Єфросінія Григорівна пішла працювати на прядильно-ткацьку фабрику, де вишивала і навчилась шити. Заробляла небагато, тому вдома шила одяг для людей. Коли помер чоловік – бабуся сама бралася до всієї роботи, не чекаючи допомоги.

/Єфросінія Мелешко, відзначає 100 років
І хату перебудовувала. Мені було вже 70 років. А було 77 – я ще працювала у будинку інвалідів. Шила. Треба трудитись і їсти сало, і будете довго жить/

А ще, додає іменинниця, – читати. Вона живе із книгами увесь час, хоч і читає останнім часом із лупою. В одній з бібліотек уже перечитала всі книги, тож, зізнаються рідні, довелося йти записуватись в іншу.

/Алла, онучка
Детективи, пригоди... Говорить, щоб я про щось згадувала. Про війну вже не хоче читати. Бо й так зараз війна. Вона читає дуже багато, у карти грає. Може і 100 грам випити – говорить, що ж, я не така, як ви? Вона пише щоденник. Хоча закінчила всього 4 класи церковно-приходської школи/

Для рідних бабуся, прабабуся і вже двічі прапрабабуся – золота людина, віддушина, для якої не шкодують теплих слів. Кажуть, її довголіття – це любов до життя, допомога всім, і завжди – жодного поганого слова.

/Алла, онучка
Вона навчила мене шити, бути витривалою, і що для жінки найголовніше у житті – бути впевненою у собі. Це саме той гарт, який дає бабуся усьому нашому роду/

Захоплюється іменинницею і заступник міського голови Полтави.

/Віталій Нікіпелов, заступник міського голови з питань діяльності виконавчих органів
Єфросінія Григорівна – це жива історія Полтави. Вона пам'ятає громадянську війну, довоєнну Полтаву, окупацію, відновлення. І все життя багато працювала. Незважаючи на це, вона збереглі життєдайну позитивну енергію, яка надихає/

Тому з приємністю вітає 100-літню полтавку, і передає найкращі побажання від полтавської громади та привітання від міського голови.

/В КАДРІ: Нікіпелов: «Та з нагоди почесного 100-літнього ювілею. І до цієї відзнаки додається нагрудний знак»/

Стрічка новин

    Розділи сайту:

    Написати лист в редакцію