Рецидивістами стає майже половина так званих «випускників» виправних закладів

Рецидивістами стає майже половина так званих «випускників» виправних закладів. Громадські та релігійні організації пояснюють це тим, що люди, які відбули термін, просто не знають, як жити далі. Чи існує профілактика злочинності після тюрми та хто нею займається – цікавилася Олена Ляшенко. 

Полтавська виправна колонія № 64 вважається установою середнього рівня безпеки, тут відбувають термін чоловіки за тяжкі та особливо тяжкі злочини. На сьогодні їх більше 650. У колонії кажуть, 30-35 відсотків - рецидивісти. І це попри те, що в самій колонії, як можуть ведуть профілактичну роботу. 

/Вадим Алєксєєнко, начальник Полтавської виправної колонії №64

Даних засуджених, які за 3 місяці готуються до звільнення, збирає старший інспектор з питань підготовки до звільнення, збираєх їх і проводить відповідну роботу. Заповнюються відповідні заяви, звернення до територіальних органів внутрішніх справ, до Міністерства юстиції в райони, куди засуджений звільняється/

Також нас запевнили, що звертаються до місцевих центрів зайнятості, проте практика показує, що щастить із роботою мало кому із звільнених.

/Валерій Стадник, соціальний працівник БО "Світло надії"

Вони зачасту виходять, і багато хто прагне влаштуватися на роботу, і раді б працювати, але, на жаль, система нашої держави, працедавці, не хочуть брати колишніх в'язнів на роботу. Він починає знову порушувати закон, починає заробляти так, як в принципі він уміє/

Валерій Стадник працює в місцях позбавлення свободи майже 5 років. Те, що він викладає, називається курсами ресоціалізації та адаптації на свободі, по суті це підготовка в'язня до звільнення. За кілька місяців до "випуску" чоловікам пропонують ось такі курси. Під час 10 тематичних занять їм намагаються розповісти ніби-то елементарне - про життєві цінності, про те, як законно заробити і навіть відкласти гроші. Соціальні працівники від благодійної організації "Світло надії" почали працювати у місцях позбавлення волі із 2003, говорять, що з того часу кількість рецидивістів зменшилася. На такі зустрічі ходити ніхто не примушує. 

/Олександр, готується до звільнення

Я буду щасливий, буде сім'я, буде робота.../

Йому до звільнення - лічені тижні. 5 рік Олександр відбуває покарання за те, що позбавив життя людину. На розмову до Валерія Стадника ходить майже стільки, скільки відбуває термін. Вдома його чекає мама.

/Олександр, готується до звільнення

Світлана Геннадієвна старенька, яка чекає, надіється на зустріч, що її син виправиться і піде з чистим серцем, чистою душею на свободу/

Починати життя заново хлопець не боїться, багато амбіцій не має, мріє про рідне село, фізичну роботу та неодмінно - родину із кількома дітками. Страх якщо є - то тільки перед Богом. У колонії № 64 є красивий храм. Начальник розповідає: спроектували та збудували його тутешні ув'язнені. Священик з'являється у вихідні, решту днів кілька позбавлених волі, хто має на це благословіння, читають молитви. Благодійні та релігійні організації - чи не єдині, хто займається профілактикою злочинності після звільнення.

Стрічка новин

    Розділи сайту:

    Написати лист в редакцію