У центрі Полтави отаборилися безпритульні

Найошатніше і найчистіше місце Полтави. Чи то краса краєвидів так сліпить очі, чи що інше - але про те, що просто на схилах тут живуть безпритульні, не знають навіть поліцейські, які цю ділянку патрулюють.

/-Я зараз не бачу їх.
-На даний момент нічого такого тут немає./

У гості до бездомних йдемо із представниками неурядової організацізації. Вікторія Дубовська та Альона Пономарьова від "Світло надії", проблемами безпритульних займаються не один рік.

/Я недавно була в Харкові, то дивилася по таким вокзальним перміщенням, то дуже багато бездомних, дуже багато, ну і впринципі бачила картину, як абсолютно розпухшого дідуся років 60 мабуть просто били на вокзалі, били якісь молоді люди плюс двоє військових./

Крутим схилом униз - і бачимо Світлану. Як виявилось, добру знайому наших дівчат.

/- Як справи?
- Добрий день!
- Давай хоч поцілуємся!
- Та я брудна!/

Неслухняна донька порядних мами і тата - колись мала дві квартири в центрі міста. Після смерті батьків через алкоголь стала жертвою шахрайства та опинилася на вулиці.

/- Чуєш, Свєточко, ну все одно треба прибратися.
- Та я знаю...
- Я розумію, що тут умови такі, але сьогодні ми прийшли, а завтра хтось інший прийде і вас погонить звідси./

Взимку гріється у поїздах, влітку - ходить містом у пошуках заробітку. У теплу погоду її постійне місце перебування тут - гарний краєвид, співають пташки і чути дзвони собору. Світлані виписують направлення у шкірно-венерологічний диспансер, флюрографію вона проходила менш ніж півроку тому.

/Вікторія Дубовська, соціальний працівник Центру адаптації БО «Світло надії»
У нас із лікарнями домовленість, за якою люди проходять без документів, так проблематично, якщо немає паспорту, тебе можуть не по району не прийняти. По цим документам у будь-якій лікарні пройдуть люди флюрографію./

/- Мило, зубна щітка, чайок...
- А може ми навіть прийдем...
- Свєт, ви прийдіть хоч візьміть нові речі, перевдягніться, покупайтеся.../

Коли відкрили Центр адаптації на провулку Шевченка, 5А, Світлана була одним із перших клієнтів. Нагодували, переодягли, обстежили на найстрашніші хвороби і допомогли з документами.

/- А не можна так домовитися, щоб як почнуться піонер-табори, щоб ми пішли там робить, щоб не тинятися.
- Це все обговорюється, можна поговорити про громадські роботи, бо в людини є паспорт./

В імпровізованій оселі Світлана живе не сама, її чоловіка ми не застали. Лише згадка про нього - і у жінки аж сяють очі.

/Світлана, живе просто неба
- Та ну в нас...любов...
- У Свєти тут любов! Скільки ви знаєте один одного?
- Ото з 11-го року.
- Як відкрився Центр адаптації - вони там познайомилися./

Центр адаптації від "Світло надії" - на сьогодні єдине місце, що займається безпритульними. Жодної подібної державної структури немає. Світлана розповіла: іще їй допомагають у соборі. Підгодовують і просто не відвертаються із відразою, як більшість людей.

/Іван Орловський, секретар Архієпископа Полтавського і Кременчуцького Федора, протоієрей УПЦ КП
Ми неповинні розділяти людей за кольором шкіри, за статтю, за походженням, віком і так далі. Якщо людина потребує допомоги від тебе і ти можеш допомогти, допоможи цій людині, як ти можеш./

Стрічка новин

    Розділи сайту:

    Написати лист в редакцію