Лише 10, в кращому випадку – 20% українців, які воювали на Сході, отримали відзнаки

Лише 10, в кращому випадку – 20% українців, які воювали на Сході, отримали відзнаки. Державні та недержавні разом узяті. Приблизний підрахунок озвучують волонтери. Вони ж організували у Полтаві нагородження ще близько 30 бійців, медиків та своїх колег. Бо, говорять, цифра вшанованих надто мала, а подвиги бійців, які подекуди не мають жодної нагороди, просто неймовірна.

Ці хлопці і сьогодні не люблять слово «герої», соромляться розповідати про себе і, ніяковіючи, отримують перші нагороди.
Два роки тому менеджер з продажу Генадій не думав, що потрапить на справжню війну. Навіть коли у квітні 2014-го його викликали до військоммату на 10-денну перепідготовку. Уже за тиждень після його призову захопили Слов'янськ, а далі – інші міста. В Україні оголосили АТО. У першій хвилі мобілізації Генадій Головатенко опинився на Донеччині.

/Генадій Головатенко, мінометник 93 механізованої бригади
Звільняли міста Костянтинівка, Дебальцово тоді якраз наша бригада. Десь місяць були в оточенні – стояли між Горлівкою і Донецьком. Коли був Іловайський котел, ми стояли у Верхніх Кринках/

Під Пісками мінометники стримували прорив ворога далі за Донецький аеропорт. Він не розповідає подробиці боїв, бо найважчим за рік війни для себе вважає розлучення з дітьми. Але чесно зізнається: перший час після повернення було складно: ночами «воював», важко «вливався» у власну сім'ю знову, тому з дружиною ходили до психолога. До цього батько двох доньок мав тільки значок учасника АТО.

/Генадій Головатенко, мінометник 93 механізованої бригади
Воювали не за те, щоб щось отримати, якісь відзнаки. На той момент був патріотизм. Щоб у нашому місті все було спокійно, щоб мої діти спокійно спали. Я бачив, що там, у прифронтовій зоні. Я проеткував все це на свою родину. Думав: не дай, щоб у нас таке було/

Їх треба нагороджувати, якомога більше і швидше, вважає Ірина Каптур координатор-волонтер. Бо хлопці, які вистояли і визволили чимало міст без бронежилетів, залишаються й досі без жодних відзнак. Держава цим займається замало, а наразі взялися, відзначаюти тих, хто воює. Загалом нагороджених – тільки 10-20% захисників. Найчастіше причина очікування – бюрократичні щаблі затвердження відзнак.

/Ірина Каптур, координатор Центру допомоги учасникам АТО
Нагорода може з'явитися через рік-півтора. Другий момент – якісь корупційні схеми теж є по нагородам. Третє – ніхто сьогодні не розробляє ці нагороди. Як вони були при Януковичу, при тому старому радянському періоду – так ніхто нічого недоробляє. Їх потрібна більша кількість, різноманітність. На це потрібно виділяти кошти/

Нагрудні знаки від обласної ради отримали близько 30 полтавців: бійці, медики, волонтери. Саме останні це ініціювали. Від влади ж прийшли на вручення двоє депутатів. Та й самі урочистості прийняла філармонія – фактично у коридорі, самотужки обладнаному під зал.

Стрічка новин

    Розділи сайту:

    Написати лист в редакцію