Герої живуть поруч

Герої живуть поруч: 10 січня свій 95-річний ювілей відзначив наш земляк, учасник Другої світової Андрій Петренко. Андрій Костянтинович має багато відзнак, з-поміж найцінніших – медаль «За відвагу», яку отримав за участь у боях під Сталінградом. Щоправда, її вручили майже через сорок років після тих кривавих подій. Ветеран має відмінну пам'ять, не вживає алкоголю і любить пожартувати. З подробицями – Марина Молька.

Андрій Петренко народився 10 січня 1921 року на Харківщині. Розповідає: у голодному 1933-му рідні навмисне залишили його у Харкові, адже це був шанс на життя. Там хлопчика забрали до дитячого будинку і він не помер від голоду, на відміну від братів і сестри, які не вижили. Щойно подорослішав, як розпочалася Друга світова, до армії Андрія Петренка призвали у травні 1940-го. Пройшовши навчання, Андрій Костянтинович став зв'язківцем, пізніше – начальником радіостанції. Припускає, можливо саме це врятувало його від смерті, зокрема, під час боїв під Сталінградом.

/Андрій Петренко, учасник Другої світової війни
У командира бригади була радіостанція, він мене брав до себе у танк. Звичайно, коли він свій танк вів у бій, то не ставив під кожен снаряд, можливо, я і живий лишився завдяки цьому, це я про Сталінград розповідаю/

У самому Сталінграді, пригадує Андрій Костянтинович, брати участі у боях не довелося, а от у вогняному пеклі, десь за 20 кілометрів від міста, побував.

/Андрій Петренко, учасник Другої світової війни
В районі Мамаєвого Кургану, потім нас перекинули до Старого Оскола і Нового Оскола, під Бєлгородські ліси, там, де були бої/

Для Андрія Петренка війна розпочалася на Західній Україні, а завершилася на півночі Прибалтики у травні 1945-го. Тоді саме був у госпіталі, куди потрапив через пневмонію. Їй передувало два поранення, та ворожі кулі пощадили солдата. 10 січня цього року Андрій Костянтинович відсвяткував своє 95-річчя. На грудях ветерана – багато відзнак, з-поміж найбільш цінних – медалі «За відвагу» та «За бойові заслуги», ордени Вітчизняної війни 2-го ступеню та «За мужність» 3-го ступеню. Після закінчення війни військова кар'єра Петренка не припинилася, до України повернувся після служби у Німеччині. Нині мешкає разом з рідними, має двох дітей, 4-х онуків, 6 правнуків і навіть одного праправнука.

/Лариса Копил, донька
Щоб мати таку пам'ять, пам'ятати все те, що він пам'ятає! Він ніколи не пив і не палив, у нього величезна бібліотека, Жукова він прочитав повністю/

Андрію Костянтиновичу щойно виповнилося 95-ть, а він вже готується до свого 100-річного ювілею. Обіцяє, якщо доживе, розповість багато чого цікавого.

Стрічка новин