Подарунок, що валявся під ногами та має запах смерті

Подарунок, що валявся під ногами та має запах смерті. Батальйон «Полтава» зробив такий презент Краєзнавчому музею. Цього четверга бійці принесли експонати до виставкової зали, присвяченої Полтавщині за роки незалежності. Залишки війни привезені з Широкиного, що під Маріуполем. З часом, говорять наукові співробітники, це будуть історичні речі. Тому нині їх потроху збирають і мріють відкрити окрему експозицію.

Запах пороху. Військові називають його запахом смерті. І це перше, що чути в зоні АТО, розповідають бійці батальйону «Полтава». А те, що практично увесь час доводилось буквально жбурляти ногами на Сході країни, українські захисники вирішили підняти та привезти як історичні факти до Краєзнавчого музею.

/В КАДРІ: Муха ось. Це гільза зі снаряду. З пушки. І патрони: це крупнокаліберний кулемет/

Їх знайшли пару місяців тому перед виводом добровольців «Азову» із Широкиного. У селі вели практично щоденні бої, тому таких «експонатів», зізнається Микола, більш ніж достатньо. Рахувати можна сотнями. Збирали їх хіба що як раритети, для пам'яті.
Ще маленьким Микола любив приходити до Краєзнавчого музею. Спогад про це і зараз його звеселяє.

/Микола, боєць батальйону «Полтава»
Найбільш цікавим був експонат – мамонт. Я пам'ятаю, скільки разів приходив сюди – завжди до нього біг, а потім вже ходив далі/

В АТО чоловік півтора роки. З серпня 2014-го. До цього він працював старшим лаборантом в інституті. Тепер залишки війни привозить як експонати. Хоча найціннішим вважає не гільзи і патрони.

/Микола, боєць батальйону «Полтава»
Мирні – це те, що дітки нам присилають туди, де бойові дії. Найдорожче – це малюночки з написами, побажання «Вертайтесь живими»/

«На лінії вогню – експозиція у залі «Полтавщина за роки незалежності», яку створили до 24 серпня цьогоріч. І жінки, і чоловік однаково довго затримуються біля цих стендів.

/Валентина Клочко, завідуюча відділом новітньої історії Полтавського Краєзнавчого музею
Перші експонати принесли нам волонтери – «Батальйону Небайдужих», «Громади Полтавщини». Це були уламки мін, фрагменти з такого гранатомета. Одна справа – те, що ми чуємо на словах, а інша – те, що бачимо ці предмети. От уламки граду. Це тільки уламки, а який це величезний град?/

Зараз у музеї формують свій власний фонд антитерористичної операції. І хочуть для всіх цих матеріалів виділити окрему кімнату.

/Валентина Клочко, завідуюча відділом новітньої історії Полтавського Краєзнавчого музею
Передала матеріалів про свого сина Марія Карпівна Боняківська. Тут його жилет. І наші працівники, коли досліджували його, знайшли уламки. Якими, очевидно, він і був убитий. До нас часто звертаються батьки воїнів, загиблих в АТО, і передають матеріали, щоб увічнити пам'ять про своїх синів, братів/

Цього разу бійці поділились першим зразком форми батальйону, картами, газетами ДНР-ЛНР, об'явами та навіть документами про перебування своїх побратимів.

Стрічка новин