Драматична історія на схилі життя

Драматична історія на схилі життя: полтавська бабуся, якій під 80 років, опинилася в оточенні споживачів наркотиків, любителів випивки та асоціального способу життя. Її оселя перетворилася на фільм жахів, а сама старенька категорично запевняє, що нікуди з неї не піде. Сусіди б'ють тривогу. Бабуся, говорять вони, яка є Почесним донором, не заслужила на таке прожиття і повинна отримувати нормальне піклування. Але родичі її навіть не провідують. Хто допомагає старенькій і кому під силу вирішити ситуацію без порушення прав – відповіді шукали наші кореспонденти.

Безхатченки, наркомани та пиятики – лізли через вікно. Кожного дня Валентина Степанівна ганяла непроханих гостей з квартири своєї сусідки.

/В КАДРІ: сусідка показує кімнату і вікно: «Оце ми забили, щоб не відкривалось. Ви бачите, гвіздком і з цього, і з цього боку. Вони відкривали ручку і залазили сюди. Тут такі кельдими були – це взагалі. Сусіди «на вухах» стояли. З татуюваннями, під 2 метри зростом»/

Квартиру Жанни Іванівни, Почесного донора України та ветерана праці, якій йде восьмий десяток, важко назвати оселею.

/В КАДРІ: сусідка розповідає «Повний бомжатник – усі покотом тут спали, пили, її споювали – стару жінку. Так!»/

Вода з кранів, що тече увесь час, без газу і холодильника, замість світла – лише дроти. Такі наслідки співіснування залишили бабусі. Ванна і туалет нагадують фільм жахів, а на кухні – царство мух. Їжа – скромна.

/В КАДРІ: Жанна Іванівна показує принесений обід/

Не так давно бабусю почали навідувати соціальні працівники: вигребли сміття, повісили замок на вхідні двнрі, вкрутили кілька лампочок, відремонтували кран на кухні. Та сусіди не задоволені їх роботою. Говорять: соцслужба буває дуже рідко, і лише по дві години, хоча розпоряджаються пенсійною карткою. Сама ж бабуся не дає оцінок.

/В КАДРЕ: « – Вона під себе ось походила. Була сьогодні соціальна служба, нічого не зробила. Це значить, я повинна прийти і прибрать? За що і про що?
– Я приберу зараз.
– Жанна, сиди.
– Валічка, я сама приберу.
– До вас сьогодні приходили?
– Так, так. Два батони принесли.
– Якусь ще їжу приносили?
– Та я не пам'ятаю»./

Років 5 тому вона звільнилася з місць позбавлення волі. Син Жанни Іванівни помер, онук живе у Росії. Сестра не родичається і сама хворіє. Хоча, за словами людей, усі документи бабусі у неї. Невістку, яка приїздила два роки тому, бабуся вигнала. Підгодовують і нині стареньку сусіди, бо пам'ятають її іншою.

/Валентина Попова, сусідка
Вона була дуже акуратною, чистоплотною... ой, не можу...(чути стукіт) А я знаю, чого вона стукає? До цього вона стукала – вона була голодною. Їй нічого не приносять, вони вихідні. Принесли їсти – вона заспокоїлась/

Таке сусідство страшним називають і сім'ї з дітьми, і пенсіонери.

/Лариса, сусідка
По-перше, запахи – це жахливі. По-друге, коли проходиш – вона всіх чіпає, зачіпляє і всіх може матом покрити. Не можна нічого сказати. І їсти просить, і роздягнена сидить. І головне – дітей всіх чіпає/

Сусіди хочуть, аби бабусю забрали.

/Лариса, сусідка
Якби її відправити туди, де дім пристарілих, за нею б і доглядали, і купали, і їсти давали. Вона ж некупана півроку. А що ж вона виходить, то під стовп мочиться. І може не тільки мочиться/

Але самій Жанні Іванівні не страшно.

/Жанна Іванівна
Ніде не буду жити. Я тільки в себе. Це моя квартира приватизована. Все/

670 одиноких непрацездатних полтавців у Київському районі на дому обслуговує 60 соцробітників терцентру. По нормі – 10 осіб на одного. По дві години двічі на тиждень працюють з ними, субота і неділя вихідні – це нормовані можливості. Даний випадок у закладі називають критичним.

/Людмила Кабак, директор терцентру Київського району
Враховуючи, який вона спосіб життя веде, і які, як вона говорить, до неї гості приходять, то ми не могли спочатку нічого розібрати. Потім вона дозволила з нею працювати, бо це її квартира. Потім вона дозволила нам зробити прибирання – ми вивезли сміття 2 контейнера/

Поступово, кажуть сопрацівники, налагоджують контакт та порядок у рамках своїх ресурсів. Нині займаються відновленням документів. Їжу, переконує доглядальниця Наталія, бабусі приносить. Ці записи є тільки у зошиті від її руки. Ніякими нормами чи статутами це не регулюється.

/Наталія Сіренко, соціальний робітник
Постійно мої клієнти замовляють: кисломолочні продукти, хліб, сметана, молоко, масло, ковбасу.
– У неї немає холодильника. Ви якийсь мінімум приносите?
– Залишаю сусідам, а потім прошу: якщо що, занесете/

Соцробітники говорять: потроху переконуватимуть бабусю таки згодитись на будинок для пристарілих. Юристи кажуть: силоміць влаштувати бабусю до закладу догляду не можна. Або...

/Василь Мушук, адвокат
Тільки через суд. Я бачу цей момент тільки шляхом визнання її недієздатною і з призначенням опікуна. Тільки так можна допомогти цій похилій людині. Звертатись до суду з такою заявою мають право: близькі родичі, органи опіки, медичний заклад, якщо людина знаходиться у ньому/

Сусіди цього зробити не мають права. Вони лише можуть письмово просити про це райраду як орган опіки.

Стрічка новин