Жива риба не дає проходу слабозорим

Жива риба не дає проходу слабозорим. У Полтаві люди із вадами очей та незрячі не можуть пересуватись: тижнями тротуар, що веде до гуртожитку та підприємства, де вони працюють, перегороджений. На заваді стоять ящики із рибою. Інваліди не просто не можуть їх обійти – вони через них перечіпаються, падають та калічаться. Декому непощастило навіть пірнути у рибу із головою. Про те, що дієвіше захищає права інвалідів, ніж прохання, сварки та звернення до різних інстанцій у сумі, далі розкажуть Інна Безугла та Євген Чорний.

У лівій руці паличка, правою – опирається на стіну будинку – так Світлана, яка взагалі не бачить, проходить проміжок від свого дому до магазинів. Того дня вона повернулася з аптеки. На розі будинку її спіткала несподіванка.

/Світлана Яцюк
Чи ящик, чи тазік – не знаю, що це було. І воно таким вуглом. І якраз оцим коліном я вдарилася. Він саме на рівні моєї ноги/

На перетині Фрунзе і Фурманова ходить багато людей із вадами зору: тут їх гуртожиток, робота – Українське товариство сліпих, куди на реєстрацію приїздять слабозорі з усієї області. А на вузьких доріжках люблять стояти торговці. Нині – жінка зі свіжою рибою.

/ЫЙ: Світлана Яцюк
Вона то мене провела, та жінка. Але я і в калюжу, і в ту воду вступила. Не дуже воно мені і приємно було, бо боляче було/

Рита має залишок зору, тому повністю незрячі друзі просять її провести до магазину. Жінка розповідає про численні випадки падіння у рибу, сварок та викинутого від смороду одягу.

/Рита Ковтун
Ми кожного разу натикаємось на це. Було навіть так, що я вступила до того ящика з рибою. А вона ще й на мене накричала: що ви робите тут? Просили прибрати ящики, хоча б з одного боку. Але ніякої реакції взагалі не було. Вона просто відійшла від нас, і нічого не відповіла/

Письмові звернення на початку листопада до міського голови, інспекції з благоустрою та правоохоронців Октябрського райвідділку – безрезультатні.

/Марина Бабець, голова Полтавського обл.осередку ВГО «Генерація успішних дій»
Нас тут дуже багато, але ми звертаємо увагу: ми розуміємо, що люди хочуть їсти. Але ми просимо, щоб ні машини, ні торгівельні точки не розташовувались на кутках будинків Фрунзе, 104 та Фрунзе, 106/

Люди поскаржились нам. Йдемо на той самий ріг, аби мирно попросити продавчиню змінити позицію. Але виявляється – диво-дивне.

/В КАДРІ: -Ось люди скаржаться, що їм дуже важко ходити. Чи можемо ми вас просити кудись переміститись трохи: або туди, або сюди.
-Але тут містовщиця не ставить. Отут нас поставили - ми і стоїм.
-А є ще й хтось, хто платить?
-Так, за містове платим/

Жінка говорить, працює лише місяць. А слабозорим завжди допомагає проходити небезпеку. Ми просимо її подзвонити господарю улову, аби домовитись із ним.

/продавчиня
Скажіть, що я можу вам зробити? Я реалізатор, підходьте увечері – поговорите з господарем/

Запитуємо в інших продавців стихійного ринку – вони про містове й не чули.

/В КАДРІ: - Ніхто нічого не роздає. Приходять – ганяють, а поганяють - ми знов йдемо.
-Ви комусь платите містове?
-Ні, ні, це - брехня. Ми там заважали дівчатам - ми перейшли/

Після невдалих перемовин ми зателефонували правоохоронцям. Того ж дня полісмени вийшли на рейд і пообіцяли: якщо ще хтось буде діяти подібним чином – негайно викликати наряд міліції. Уже наступного дня тротуар було звільнено. Тепер незрячі полтавці проситимуть встановити їм огорожу та знак, який би попереджав, що займати тут прохід не можна.

Стрічка новин