З тилу – з любов'ю: сільські жінки готують смачненьке для українських солдатів

Поза політикою – поки хтось хизується передвиборними добрими справами, дехто тихо і непомітно робить своє. У сільській глушині ми знайшли цілий волонтерський осередок – сільські жіночки, які смажать, варять та печуть для солдатів – своїх та чужих синів. Олена Ляшенко – далі.

Шишацький район, село Великий Перевіз. Звичайний собі двір, де живуть незвичайні господарі. Юрій та Лідія Моїсеєнки. Родом із Росії, вони туди не хочуть, більше того – у їх хаті готується підмога українській армії. Печуть і смажать мами – у багатьох із цих жіночок синів забрали в АТО.

/Наталія Пономаренко, допомагає армії
Новоайдарівський район, 24 бригада, 3 мотострілковий батальйон, оце зараз він там служить/

Вони знають, що таке скупі телефонні розмови, коли син не розповідає нічого, крім «Усе нормально, мам».

/- Всі тобі привіт передають, синок.
- Хай щасливо повертається!
- Все, пока, до завтра.
Оце такі наші короткі розмови/

Вони в один голос кажуть: дітей народили не для війни, а ще досі не можуть збагнути – як сталося, що фактично родичі стали ворогами.

/Тетяна Линник, допомагає армії
Найтяжче те, що це не Америка, не Китай, а це свої, руські. От у чоловіка є сестра в Росії, і вона каже такі речі, що і газ крадемо, і дітей їмо, і всі бендери/

Господарі дому кажуть: допомагають армії уже більше року. Спочатку самі возили в Полтавський шпиталь передачі, потім познайомилися із волонтерами, які їздять на передову.

/Ірина Каптур, волонтер
Головне ж не тільки приготувати, а ще з якою енергією, запалом, з душею роблять вони. Такі от великі, добрі люди/

/Лідія Моїсеєнко, допомагає армії
Це наша позиція, це наша Вітчизна. Чоловік із Росії, він знає прекрасно, як там живеться/

/Юрій Моїсеєнко, допомагає армії
Там настільки всі спилися, злидні скрізь. Матір питаю: де мої однолітки, сусід Ваня? А вона каже: спився, згорів від неякісного. Найдешевний продукт – це горілка/

Дівчинці всього 10, чим може – вона допомагає також. Наразі п’ятеро чоловіків із Великого Перевозу уже повернулися, чотирьох чекають усім селом. Тут кажуть: чужих дітей не буває.

/Валентина Дерій, допомагає армії
Тільки так треба, щоб усе було добре, щоб усі дітки були живі і здорові, а ми будем для них пекти, смажити, все будем робить/

Стрічка новин