Знову в бій – черговий раз на Схід відправився батальйон «Полтава»

Знову в бій – черговий раз із Полтави на Схід відправився батальйон  «Полтава». Чоловіки уже побували там по 5-7 разів. Настрій у більшості бойовий, чого не скажеш про тих, хто їх проводжає. Олена Ляшенко – далі.


/Віктор, проводжає в АТО
Достойно, з музикою. З 8 годин хлопці на ногах, і нікуди присісти. Це нікуди не годиться/

Не так треба проводжати героїв, бідкається чоловік, який назвався Віктором. Самі ж бійці з батальйону «Полтава», хоч піт витирають та зранку сидять на власних торбах у чеканні автобуса, не нарікають. Кажуть, звикли до всього. Більшість уже по багато разів побували в АТО.

/Олександр Свищев, боєць
Це в мене 7 ротація, починали з Володарського під Маріуполем, були в Константинівці. Зараз у Луганській області.../

А ця дівчина проводжає чоловіка на війну вп’яте. Каже: щораз із тяжким серцем.

/Тетяна, проводжає чоловіка
Чоловік у мене справжній боєць, він командир взводу батальйону «Полтава»/

/Дмитро Мустафаєв, боєць
Жінка, дитина, мати, сестри. Ми ж заради них туди їдемо, щоб їм спокійніше було/

Батальйон «Полтава» цього разу їде значно меншим складом – 70 чоловік замість звичних двох сотень. Командир пояснює це набором у поліцію. І розповідає: ця ротація буде довшою у зв'язку із виборами у Донецьку та Луганську. Везуть із собою те, що надавали волонтери. Буржуйки, бо сунуть холоди.

/Найстрашніше – втрачати своїх друзів/

Цей міліціонер із Лохвиччини відправляється теж не вперше, на передовій був тричі і пам’ятає каравани швидких та «200-х» під Ілловайськом. Настрій бойовий, кажуть чоловіки, хоч і втомилися від війни.

/- Згуртований колектив уже, хочеться друзів своїх побачити.
- Бойових товаришів
- Так, бойових товаришів/

/Олексій, боєць
Справжній чоловік повинен хоча б раз побачити таке, скажімо так, оцей увесь бруд. І хороше, і погане, і польові умови. А не жити в теплі/

Вони дуже чекають завершення війни, але з недовірою ставляться до новин про призупинення конфлікту.

/Юрій Анучін, командир батальйону «Полтава»
Це неправильно, тому що ми знаємо, перемир'я були перед цим, а потім був Іловайськ, Дебальцеве і так далі. Особиста моя думка – я не бачу сенсу у цих перемир'ях. Ми б уже або віддавали Донбас, або ж уже доходили до свого кордону, і це буде правильно. Повернути свої споконвічні землі. Але є Президент, є головнокомандуючі – їм видніше. А ми тільки виконуємо наказ/

Жінки тут сумні, чоловіки – бадьорі, а проводжаючий Віктор про те, що на душі, висловлюється віршами.

/Віктор
Хочу вас, внуки и сыновья, защищать, с военкомом сейчас я общаюсь. Почему бы меня на войну не призвать, почему я с врагом не сражаюсь? Я бы пояс с взрывчаткой сумел бы одеть и выполнить роль камикадзе. Какая мне разница, где и когда умереть, задал бы я жару заразе!../

Стрічка новин