Живі іграшки – вони вміли ходити і говорити, а ще вони досі схожі на своїх так званих «батьків»

Живі іграшки – вони вміли ходити і говорити, а ще вони досі схожі на своїх так званих «батьків». Старенькі герої сцени, які відслужили своє, знайшли нове амплуа. Тепер вони – експонати музею, що тільки-но з'явився у Полтавському ляльковому театрі. 

Він справді любить своїх ляльок, як живих. Вони усі чимось схожі на нього. Василь Безуля у Полтавському театрі ляльок уже 33 роки працює художником. А художник у театрі – все-одно, що «батько» для ляльки. Він про кожну може розповісти окремо, байдуже, що їх і злічити важко.

/Василь Безуля, художник Полтавського театру ляльок
Ось ця була на Високому манежі у Москві, на Всесоюзній виставці художників театру і кіно, і був буклет випущений, і фотографія з ними була розміщена в цьому буклеті. Так що я пишаюся цими ляльками/

Музей ляльки у Полтавському ляльковому театрі іще офіційно не відкрили. Художники йому тішаться, як діти, – нарешті для «відпрацьованих» героїв знайшлося застосування. Тут вони уже експонати, за якими можна читати історію театру. Жалкують лише за одне – мало давніх ляльок, які пам'ятають його перші дні.

/Віктор Козуб, головний художник Полтавського театру ляльок
Чому невеликі такі запаси фондів? Технологія виготовлення ляльок була такою, що не витримувала 10 років. Щоб 50 років лялька була робочою – це доволі-таки проблематично. Ось та, що зараз існує технологія в театрі ляльок, вона дозволяє і 50 років, і довше тримати/

Обробляти ляльки із пап'є-маше мідним купоросом додумалися недавно, до цього у них заводилися жучки, і цілі спектаклі просто спалювали. Зате залишилися афіші, вирізки із газет, ескізи. По ним, як по пазлам, і виклали в музеї історію Полтавського лялькового.

Стрічка новин