У 24-ій школі вчителів міста учили з нічого... робити все

Що таке іграшка, яка працює на здоров'я дітей, де у Полтаві є «пеньочки Януковича», що треба для пісочної анімації та як не зіпсувати дитяче здоров'я навчанням – сьогодні дізнавалися учителі праці міста. А з ними – і наші журналісти.

Цього дня зарядка об’єднала усю 24 школу. Сюди приїхали повчитися вчителі праці з усього міста, подивитися, як не зіпсувати здоров'я навчанням і як робити щось буквально з нічого.

/Людмила Дудко, директор Полтавської ЗОШ № 24
У нас уже стало традицією ділитися досвідом із вчителями інших шкіл міста та області. У нас навіть проходили міжнародні конференції в стінах нашої школи/

Старе вікно – на його місці давно стоїть пластикове – це основа столика для пісочної анімації. Пісок – звичайний, у якому діти вовтузилися, тільки добре обжарений. Інтернет і фантазія в поміч – і виходять історії, майже як Євгенії Симонової, що виграла в «Україна має талант». Вчитель праці 24 школи показує колегам схему, яку придумали її ж учні. Вона каже: пісок – не тільки іграшка для найменших. Маніпуляції з ним позбавляють втоми, стресу навіть дорослих.

/Алла Бережна, вчитель праці Полтавської ЗОШ №24
Дитина перестає бути агресивною, перестає реагувати неадекватно десь. Тобто йде і виховання, і формування здорової дитини/

Тут є парти-конторки, за якими вчаться стоячи, щоб не кривилася спина під час письма, тут роблять гімнастику для очей та застосовують ароматерапію. Колегам-трудовикам демонстрували іграшки, які нашили самі.

/Алла Бережна, вчитель праці Полтавської ЗОШ №24
Оце природнє все, воно настільки приємно тактильно, але тут же ще висить ось така гарненька керамічна підвісочка. Це така необпалена глина, просто висохша, сюди можна капнути олійки будь-якої, ефірної, яку порадить медичний працівник школи/

А ще, кажуть, намагаються створити середовище не тільки для фізичного здоров'я, але і для духовного. Для найменших – ось така виховна лялька.

/Алла Бережна, вчитель праці Полтавської ЗОШ №24
На уроці за добру справу, за добре відношення, поділилася одна хлопчик чи дівчинка з іншими своїми матеріалами – уже проявив милосердя. На тобі цукерочку в кінці уроку, молодець. І у нас є такі янголятка, ми їх робимо також на уроках, а потім діткам не на кожному уроці, а якщо якась тема закінчилась, чи підсумкова. Ми говоримо: якщо душечка твоя чиста, ти отримуєш цього янгола, і всім іншим теж допомагай/

Цю лялечку, кажуть, шили гуртом – педагог із дітками. Вийшла диво-іграшка.

/Алла Бережна, вчитель праці Полтавської ЗОШ №24
Вона говорить нам про те, що дівчинка повинна бути охайною, чемною, гарненькою, помічницею для бабусі. А якщо ми хочемо побачити бабусю, ми перевернули цю іграшку, і бачимо – та ось же ця бабуся, яка навчає милосердю, всьому хорошому і доброму дівчинку. Але ж бабуся говорить і про те, що в житті зустрічаються ще й нехороші люди, але й такі персонажі, як ось цей вовк. Не можна йому довіряти, не розповідай йому про своїх близьких, не давай свого телефона.../

Із чотирьох стін – до зеленого класу. Його облаштували із того, що було: пеньочки, стара дошка, яка відслужила своє. Ми показували урок малювання тут – мольберти робив тутешній учитель із дітьми. А ще є доріжка здоров’я, віднедавна більше відома як «пеньочки Януковича».

/Олексій Гезун, вчитель праці Полтавської ЗОШ №24
За допомогою такого інструменту, як двухпилка, ми напиляли ось таких пеньочків/

Пробігтися ними запропонували усім, хто засидівся. В кінці доріжки – побажання кожному.

Частували гостей чаєм, зібраним із того, що росте біля школи. І навіть посуд не дали викинути – із нього гуртом зробили ось такі сувеніри на пам’ять.

Стрічка новин

    Розділи сайту:

    Написати лист в редакцію