Хоча вже маємо власну війну, їх розповіді досі актуальні

Хоча вже маємо власну війну, їх розповіді досі актуальні. Фронтовики, ветерани Другої світової. Напередодні свята перемоги над фашизмом у них справ, хоч відбавляй – зустрічі, спогади. Як, приміром, у музеї Короленка, де була наша знімальна група. 

Вадима Скрагу тут називають другом музею, він працює над тим, щоб дітвора знала про Другу світову не тільки із уроків історії. Зараз він знайомить їх із документальною літературою. Напередодні річниці перемоги над нацизмом у Музеї Володимира Короленка фотовиставка – як садиба поставала після війни. Та звучить Рождєствєнський, «Реквієм».

/інтершум
«Реквієм» Роберта Рождєствєнського/

А ось і головний герой свята – ветеран Борис Ковтун. Якраз напередодні Другої світової був із шкільною екскурсією у цьому музеї. Каже, пам'ятає доньку Короленка Софію його директором.

/Борис Ковтун, ветеран Другої світової війни
Дома в мене отакий том Короленка здоровенний. Я приніс зараз спогади про батька Софії Володимирівни. Я перечитав недавно. Там Короленко сказав, що це злодійство, що війна – це трагедія велика людей. Не можна допустити, щоб людина вбивала людину/

Борис Ковтун був у складі 13 дивізії, яка визволяла Полтаву. Коли згадує, як вигнали німця з міста, у нього світяться очі.

/Борис Ковтун, ветеран Другої світової війни
Приїхала машина – роздавали людям газети. Люди, що були в окупації, не знали, що коїться довкола, особливо в нашій державі. Руки, руки... Ті, люди, яких гнали у рабство, потім наші їх відбили у ворога, в основному це жінки та молодь/

У руках дідуся – власна книжка, в якій – вірші та спогади фронтовика. Як і всі, хто знає війну, він мріє достукатися до тих, від кого залежить мир.

Стрічка новин

    Розділи сайту:

    Написати лист в редакцію