11 квітня у світі відзначають Міжнародний день визволення в'язнів фашистських концтаборів

11 квітня у світі відзначають Міжнародний день визволення в'язнів фашистських концтаборів. Напередодні наші кореспонденти побували в гостях у Григорія Стеця. У Полтаві нині він – єдиний, хто із власного досвіду може розповісти про пекло Бухенвальду.

Григорій Сидорович Стець народився у далекому 1923-му. Якщо вірити матері, говорить, іменини у нього – цієї неділі, а за паспортом – 18 травня. Колишній в'язень Бухенвальду живе дуже скромно. Має сина, онуків і правнуків, але вони мешкають окремо. Розповідає: навесні 1943-го разом з іншими земляками його відправили на примусові роботи до Німеччини. Там тяжко працював на 2-х господарів, добре, говорить, хоч годували.

/Григорій Стець, колишній в'язень Бухенвальду
Розказують, що ті, хто робили в бауера, мучились. Так, робота була важка, заставляли працювати, ніхто не скаже, що голодали/

За словами Григорія Сидоровича, такі, як він, умисне псували майно німців. Доводилося не раз тікати від тих, на кого працював.

/Григорій Стець, колишній в'язень Бухенвальду
Постріл перший, другий по мені, я побіг і не вистачило духу, я - рукав у зуби, і в снопи, у нору, шух, і все/

Смерть не раз дихала йому в спину, його ловили, тричі ув'язнювали. За зв'язок з іноземцями, саботаж та диверсію, розповідає, отримав клеймо політичного в'язня. У березні 1944-го його привезли до концтабору у Бухенвальді.

/Григорій Стець, колишній в'язень Бухенвальду
Вийшли ми, я подивився, де нас розгрузили: дріт, барак двоповерховий, ворота. Нас вистроїли і оголосили: ви знаходитесь у концтаборі Бухенвальду. В самому Бухенвальді, в центральному таборі, я пробув десь 6 місяців, а решта - це вже були філіали Бухенвальду/

У Бухенвальді Григорій Стець опанував слюсарну справу, працював на заводі. Тих, хто вже не мав сил, говорить, спалювали у печах крематорію. Григорію Сидоровичу пощастило втекти, після цього він ще воював у партизанському загоні в Чехії. На Батьківщину повернувся лише влітку 1945-го. Десятиліття не стерли з пам'яті пережитого, нині про концтабір нагадує смугастий одяг. Григорій Сидорович розповідає про значення нашитих елементів: червоний трикутник мали усі політичні в'язні, літеру «R» – вихідці з Радянського Союзу, а 37714 – був його особистий номер. Ні прізвищ, ні імен, лише номери, коли в'язні помирали, їх присвоювали іншим, таким самим безіменним.

Стрічка новин

    Розділи сайту:

    Написати лист в редакцію