2 квітня – Всесвітній день розповсюдження інформації про проблему аутизму

2 квітня – Всесвітній день розповсюдження інформації про проблему аутизму. Цю дату запровадили рішенням Генеральної Асамблеї ООН у 2007 році, щоб привернути увагу до дітей та дорослих із таким діагнозом. Щороку з'являється усе більше таких людей. Причини достеменно невідомі, називають екологію, комп'ютеризацію та ртутновмістні вакцини. Зате люди із діагнозом «аутизм» часто мають унікальні здібності. 

Ніка не пішла цього дня на уроки, щоб показати свої малюнки. Це все з голови, каже мама Вікторія, змальованого немає нічого. Зараз у реабілітаційному центрі Полтавської обласної ради, де дівчинка навчається, задумуються про її персональну виставку.
Ніка народилася звичайною дитинкою, і тільки коли вона пішла до садочка, мама зрозуміла: щось не те. Дівчинка не говорила та не ішла на контакт, лікарі поставили діагноз «Аутизм».

/Наталія Сухіна, практичний психолог Навчально-реабілітаційного центру Полтавської ОР
Аутизм – це відрив від реальності, так звана «екстремальна самотність». У дітей із аутизмом є проблеми у сфері комунікації. Вони, ці дітки, живуть ніби в акваріумі. Фізично вони можуть бути здорові, але потреби у спілкуванні у них немає або вона дещо знижена/

Зараз Ніці 10 років, вона добре вчиться у школі при реабілітаційному центрі Полтавської обласної ради. Дівчинка показує зошити: там гарні оцінки з математики та рівний почерк. Ось тільки із читанням негаразд: Ніка тільки вчиться говорити. Уже є перші досягнення.

/ІНТЕРШУМ
Ніка каже «мама»/

Найголовніше, кажуть у центрі, що Ніка – життєрадісна та відкрита, і вірять: у неї все вийде. Лікарі передрікали: коли не заговорить до 6 років – не говоритиме взагалі. Зараз Ніка потроху спілкується.

/Вікторія Дядюк, мама
Хотілося б, щоб батьки не опускали руки і зрозуміли, що якшо не вони, то ніхто інший за них не зробить. Так, спеціалісти – я дуже вдячна цьому закладу, бо ці люди для моєї дитини і для мене особисто дуже багато зробили. Інколи батьків треба зрозуміти, вислухати, тому що коли не приймає оточуючий світ наших дітей, мами замикаються в собі і не хочуть нічого робити/

Іще одне місце в Полтаві, де безкоштовно займаються дітками із особливими потребами, – Міський центр соціальної реабілітації дітей інвалідів. Таких в Україні мало. Батьки, які мають діток-аутистів, приводять їх на заняття двічі на тиждень. Щоб їх адаптувати соціально, кажуть, потрібен комплексний підхід.

/Людмила Лисенко, директор Міського центру соціальної реабілітації дітей-інвалідів
Вчителі реабілітологи, їх асистенти, практичні психологи, логопеди, дефектологи створюють у закладі позитивну психологічну атмосферу, потім починають працювати індивідуально чи на групових заняттях, впроваджуючи найсучасніші методи як зарубіжних, так і світових педагогів/

Діткам-аутистам важко концентруватися і слухати, вони краще сприймають очима.

/Дар'я Григор'єва, вчитель-реабілітолог Міського центру соціальної реабілітації дітей-інвалідів
Розвивальні заняття - така підготовка перед школою, ми говоримо умовно. Для дошкільнят вправи на розвиток моторики, навичок письма, рахування, соціальної адаптації, соціально-побутових/

А ось сенсорна кімната. Тут стимулюють органи чуття, тактильні та вестибулярні рецептори. Арт-терапія, кажуть спеціалісти, – чи не найдієвіший метод соціалізації. Співаючи, танцюючи чи, як Ніка, малюючи, дитина заявляє про себе та почувається реалізованою. Головне - не опускати руки.

/Вікторія Дядюк, мама Ніки
Ні в якому разі, тільки вперед. Будуть результати, обов'язково будуть. Хай це будуть маленькі кроки, але вони будуть обов'язково/

Стрічка новин

    Розділи сайту:

    Написати лист в редакцію