У Полтаві створять реабілітаційний центр для учасників АТО

У Полтаві створять реабілітаційний центр для учасників АТО. Там прийматимуть лікарі, юристи, психологи, можна буде займатися спортом та передавати військовий досвід молоді. Поки це – плани. Напівзруйновані приміщення, де вони мають втілитися в життя, оглянули самі атовці, ініціатори створення центру та наша знімальна група.

Розруха та руїни – аж не віриться, що тут може бути інакше. Порослий бур'янами асфальт, розбиті шибки та напівзруйновані стіни. Тут були «Червоні казарми», ці приміщення належали інституту зв'язку.

/Олександр Капустян, полковник запасу
Раніше був спортзал, баня, штаб тилу і всі такі забезпечення процесу/

Катерина Калініченко – артистка та волонтерка – вперше за кільканадцять років побувала тут і вхопилася за серце.

/Катерина Калініченко
Тут були центральні офіцерські курси, інколи ми приходили сюди на роботу. Не часто, але бувала я тут. Тут було затишно, престижно, красиво/

А цих чоловіків розруха не лякає. «Червоні казарми» віддала міська влада під реабілітаційний центр для них, учасників бойових дій. Вони приїхали у коротку відпустку і кажуть: готові власними руками приводити все до ладу, щоб за якийсь час було, як у людей: і психологи сиділи, і лікарі, і юристи. І щоб спортзал не такий, як зараз, а у ньому можна було займатися.

/Василь Слив'як, заступник голови «Союзу десантників»
У нас в місті є різні тренажерні, спортивні зали, СПА-центри, але ж ніхто не дасть безкоштовно нічого. Тут на добровільних началах меценати будуть надавати допомогу в ремонті, учасники бойових дій будуть займатися тут тим же самим спортом. Ну і плюс я знаю, що тут будуть – територія велика – тренуватися молоді гвардійці, школа «Гвардія», то воїни АТО, я думаю, дуже посильну будуть справу нести, щоб навчати молоде покоління, досвід уже є/

Навколо ідеї запустити центр реабілітації якскоріше об'єдналися багато людей – чиновників, бізнесменів, військових, юристів. Камери уникають. Кажуть: поки справу не завершать, не хвалитимуться.

/інтершум
Хлопці, ви мене не знімайте, ви краще он їх знімайте/

Олександр на передовій – із початку війни. До конфлікту мав фірму з будівництва.

/Олександр
Я поїхав не гроші заробляти, я поїхав Вітчизну захищати, то мені допомоги, окрім якоїсь реабілітації, не потрібно/

/Знаєте, є такий вираз: «Дуже хочеться поспілкуватися, але не хочеться нікого бачити». Ну ось так у всіх людей, які там побували. Тому що коли людина приїздить звідти, він по-іншому дивиться на це життя. Інше ставлення, зачасту люди теж на нас по-іншому сприймають, думають: «Що там у нього з головою?»/

Люди, які повертаються зі Сходу, кажуть: від держави допомоги поки не помітно.

/Та в принципі, ми її і не просили, самі справимося/

У лютому із Полтавщини набралося 38 десантників-добровольців, вони зараз у 25 аеромобільній бригаді, кажуть: в усіх – одне завдання.

/Василь Слив'як, заступник голови «Союзу десантників»
Країну захищати, агресора не пускати далі. Завдання таке, щоб наші діти не бачили того, що відбувається там. У нас єдиний девіз, у десантників «Ніхто, крім нас»/

У цих приміщеннях, планують, буде реабілітація життям: атовців планують залучити до військово-патріотичного виховання дітей. Уже укладені договори із лікарнями, щоб у цих приміщеннях безкоштовно приймали лікарі. Чоловіки кажуть: якщо взятися вкупі до справи, то вже за півроку мрії почнуть втілюватися в життя.

Стрічка новин

    Розділи сайту:

    Написати лист в редакцію