4 лютого 1906 року у криміналістиці почали використовувати відбитки пальців

День 4 лютого увійшов в історію як такий, коли вперше у криміналістиці почали використовувати відбитки пальців. У 1906 році департамент поліції Нью-Йорку постановив використовувати дактилоскопію для ідентифікації злочинців. Про те, що малюнок кожної руки унікальний, знали ще у давньому Китаї, вельможі використовували його як печатку. Зараз людською неповторністю у своїх цілях користуються міліціонери.

Ми кажемо «відбитки пальців», а правоохоронці називають їх «папілярним візерунком». Вони запевняють: за ними можна не тільки злочинця відшукати, а й встановити стать, приблизний вік та рід занять власника. Ці лінії нічим не зітреш, не випалиш, не виріжеш.

/Олександр Онупко, експерт сектору дактилоскопічної експертизи НДЕКЦ
В США, наприклад, у 20-х роках мафіозі практикували випалювання пальців рук кислотою, зрізали лезом, але через деякий час, місяць, два, півроку, папілярні узори відновлювалися/

На шкірі кожного є захисний шар, який складається із жиру та води, ось він, кажуть криміналісти, і залишається щоразу на предметах, яких ми торкаємося. За допомогою спеціальних речовин та плівки спеціалісти ці сліди знаходять і сканують. Дактилоскопії, або ж зняттю відбитків пальців, за законом підлягають усі підозрювані у скоєнні злочинів. На кожного такого має бути створена дактилокарта і відправлена у базу даних. Вона полегшує пошук злочинця.

/Олександр Онупко, експерт сектору дактилоскопічної експертизи НДЕКЦ
Сліди рук, які вилучаються на місці злочину, вони скануються і відправляються до бази даних. Є обласні база даних, які в свою чергу приєднані до всеукраїнської системи бази даних, тобто спочатку слід перевіряти по обласній базі даних. У випадку негативних результатів, якщо слід не співпав з дактилокартами, які є в цій базі, слід відправляють на всеукраїнську базу даних/

Пошук по відбиткам пальців, кажуть криміналісти, дає 100-відсотковий результат. Якщо співпадання є, то особа встановлена.

Стрічка новин