Незрячим полтавцям практично не потрібні книги шрифтом Брайля
Незрячим полтавцям практично не потрібні книги шрифтом Брайля. Минулоріч для людей, які не бачать, в Україні збирали кошти для того, аби друкувати спеціальну літературу. Її катастрофічно не вистачало. А за останні вісім років, повідомляли тоді ЗМІ, видали всього одну художню книгу для незрячих українців. Ми взялися з'ясувати, де і як можуть читати люди з вадами зору у Полтаві нині, та виявилося, що вони відкидають необхідність літератури на папері. Цьогоріч спеціалізована бібліотека не отримала жодної книги. Минулоріч – лише 15. Про сучасного суперника, якому вдалося витіснити книги зі світу сліпих, – дивіться далі.
Вони запевняють: пристосовані для людей з особливими потребами: пандуси, ліфти, навіть звукову кнопку при вході має обласна бібліотека імені Котляревського у Полтаві. А ось книг шрифтом Брайля для незрячих у головній читальні області немає.
/Людмила Власенко, заступник директора Полтавської обласної бібліотеки ім.І.П.Котляревського
Вони замовлені вже, але поки що їх немає/
Не знайшли ми спецлітератури і в територіальних центрах двох районів міста. Лише до Ленінського осередку, де, головним чином, надають послуги інвалідам та пенсіонерам, книги не так давно передали активісти. Ті, які самі знають, що означає бачити погано. Лишок літератури списали зі спеціальної бібліотеки Українського товариства сліпих в Полтаві.
Окремий заклад із книгами для слабозорих за незнанням знайти важко. Дорога до нього мало нагадує звичайну бібліотеку.
/В КАДРІ: читають текст по книзі Брайля/
10 тисяч найменувань книг спецшрифтом і 248 читачів. Але технології беруть своє.
/Володимир Губа
Читаємо дуже багато, бо ми ж незрячі. Стоїть у нас магнітола на кухні, і в кімнаті. І ми переходимо з кімнати в кімнату – читаємо, обідаємо – читаємо/
Володимир Губа 40 років бере тут літературу. За цей рік подружжя начитало 180 книг. Вади зору вони мають від народження, а через книги пізнають світ.
/Володимир Губа
Вже не так часто читаємо по Брайлю. А більше озвучене, бо воно зручно. Касети, наприклад, уже відходять. А ось є флешки – я тримаю в руках/
Анатолій Ільченко користується старою звичкою.
/В КАДРІ: набирає текст шрифтом/
Він живе один і до бібліотеки приходить записати, коли слухати футбол. Цьому його навчили в інтернаті у Харкові.
/Анатолій Ільченко
Вони вчили нас, як на перших порах їсти готувати, наприклад, картоплю почистити. Це нам дуже допомогло в житті/
Там, або у 40 школі в Полтаві, вчать незрячих читати. Однак таких читців у бібліотеці стає все менше.
/Світлана Красюк, завідуюча бібліотекою підприємства Полтава-УТОС
Тифлоприладів вони отримали, вони читають і диски, флешки, касети. В цьому році майже всю літературу на рулонах ми списали/
У цій бібліотеці скаржаться: комп'ютер старий та слабкий, а інтернету немає взагалі. Краще нові технології для незрячих бачать у звичайній бібліотеці.
/Людмила Власенко, заступник директора Полтавської обласної бібліотеки ім.І.П.Котляревського
Є більш складні аналоги, називаються Дейзі-програми, які допомагають людям з особливими потребами не просто прослуховувати інформацію. А за допомогою голосових підказок знаходити яку-небудь інформацію. Також це голосове управління Софтом/
Тут хочуть створити центр для слабкозорих та незрячих – за допомогою інтернету та спецпрограми екранного доступу.
/Надія Микитенко, завідуюча інтернет-центром Полт.обл.бібліотеки ім. І.П.Котляревського
Ми пропонуємо їм сканування, збільшення, читання книжок за допомогою портативного збільшувача/
Частину обладнання за виграним грантом вже закупили і на наше прохання тестують:
/В КАДРІ: показують, як працює «Сканує, виводить на екран, тобто, людина зі слабким зором може читати, бо ми можемо збільшити шрифт. А ті, хто не бачить, відтворювач читає ту сторінку, яку воно відсканувало»/
Звучить це так:
/В КАДРІ: читає текст комп/
Поки ще ним користуватись немає змоги, та наступного року бібліотекарі сподіваються відкрити пристрій для тих, хто має проблеми зору.