9 листопада відзначався День української писемності та мови

9 листопада відзначався День української писемності та мови. Це щорічне свято у 1997 році започаткував тодішній Президент Леонід Кучма та громадськість. Також цього дня згадують пам'ять Нестора Літописця, а його «Повість времінних літ» вважають однією із найцінніших пам'яток української писемності.

/Амар Нассер, вивчає українську мову
Вітаю, мене звуть Амар. Моє прізвище Нассер. Я приїхав з Ємену. Мій тато викладач, мама - домогосподарка. Мої сестри - школярки, мій брат - студент/

Амар НАссер – єдиний у Полтаві іноземний студент, який вчить українську мову. Він приїхав із Ємену. У хлопця плани – після підготовчого відділення при медакадемії вчитися далі державною мовою. Уже після трьох тижнів інтенсивного мовного курсу студентам пропонують фахові предмети.

/інтершум
- Ми читаємо дієслова. Читай, будь-ласка.
- Жити, працювати, читати, писати/

Викладач Амара говорить: вчити українську не важче, ніж будь-яку іншу, була б мотивація. От тільи із мовним середовищем у Полтаві скрутно.

/Лариса Богиня, завідувачка підготовчого відділення для іноземних громадян УМСА
Чому в Полтаві трішки важче, ніж, наприклад, у західних регіонах, тому що мовне середовище – це або російськомовне, або суржикове. Ми вивчаємо літературну українську мову, студентам це буває важко/

Філологи кажуть: попсувала нашу мову українсько-російські мовні контакти. Ректор Полтавського педуніверситету Микола Степаненко вірить: доба суржикізації зникне. Вона має свої початки – від Переяславської ради.

/Микола Степаненко, ректор Полтавського педагогічного університету
Від тих документів, які почала видавати імперія, – заборона читання, заборона письма, заборона української графічної системи. Понад 100 указів з'явилося. А злиття мов і націй – це сталінська теорія. Зрозуміло, що вона теж не пройшла безслідно. А сьогодні ми позиціонуємо себе як самостійна нація зі своєю мовою, у якої свої закони/

«Нація помирає не від інфаркту, спочатку їй відбирає мову» – плакат із цитатою Ліни Костенко – один із багатьох інших у цьому мовному коридорі. Його створили студенти-медики на кафедрі українознавства спеціально до Дня української мови та писемності, який відзначили 9 листопада. Серед них були як українці, так і іноземці.

/Тетяна Лещенко, завідувачка кафедрою українознавства та гуманітарної підготовки УМСА
Мовний коридор – це своєрідний символ єдності, гуманітарної допомоги, розуміння того, що мова – це об'єднавчий фактор будь-якої держави, будь-якої нації/

Це майбутні лікарі, вони вивчають українську мову із професійним спрямуванням. Серед тих, хто погодився на спілкування із нами, рідною мовою говорять усі. Денис Омеляненко зізнається: останнім часом навіть звичного полтавського суржика намагаєтся уникати.

/Денис Омеляненко, студент УМСА
Саме в такий час для нашої країни потрібно показати, наскільки важлива наша мова, показати, що немає місця для інших мов в нашій країні, а якщо і є, то вони мають бути на 2 місці/

/Світлана Лаврінець, студентка УМСА
Ми повинні підтримувати наш дух національності, тому я горжуся, що я українка і спілкуюся українською мовою/

Як скоро зникне суржик із полтавських вулиць – залежить від кожного. Філологи говорять: людина, яка поважає себе, має стежити за мовою щоденно. І не боятися заглядати до словників. Отоді Амару та іншим іноземцям, які вчаться разом з нами, можливо, легше даватиметься українська.

Стрічка новин