Вижити у час кризи – полтавці шукають свої способи, навчаючись і торгуючи стихійно
Життя відкочує полтавців у зону виживання. Безробіття офіційне та неофіційне, що зростає через скорочення роботи підприємств, залишає без грошей для елементарного виживання. Так за останні півроку стихійна торгівля у Полтаві розрослася до фактично законної. Як полтавці знаходять можливості перевчитися, де відшукують дешевші послуги і чому економісти та психологи радять робити революцію у власних головах, щоб вижити у часи спаду української економіки, досліджувала Інна Безугла.
Що таке криза – у Полтаві нинішнього літа можна було побачити просто на вулиці. Площа Слави біля Південного вокзалу перетворилася на суцільний ринок.
/Світлана, продавчиня
Огірки, помідори, молоко. Це ось грибів назбирала. Яблука. Домашнє все. Отак і виживаєм: що вродило, а що не вродило. Потрошку/
Світлана працювала у колгоспі. Нині вона безробітня. Щоб вижити, маршруткою чи автобусом по кілька разів на тиждень приїздить у Полтаву. 17 гривень на дорогу завжди окупаються, зізнається жінка. А торгівля допомагає вижити не тільки їй.
/Світлана, продавчиня
Ціна також не така, як у магазинах. У магазинах дорожче. Тут можна скупитись нормально людям. Але все одно люди без грошей. Інколи й додому веземо назад. Вдається заробити коли й 100, 60, а коли й 30 гривень/
Дрібними заробітками тільки певний час можна перебитися, вважають економісти. Якщо держава не в змозі створити робочі місця, треба самим шукати можливості.
/Вадим Штефан, керівник проектів АЦ «Бюро економічних та соціальних досліджень»
Я б їм все ж таки порекомендував об'єднатися в кооперативи, купити обладнання для охолодження та очистки молока - і воно буде якісніше. А ще, якщо говорити про сільське господарство, з 1 січня 2015 року Україна переходить на стандарти європейські/
А це значить – не боятися змін.
/Ганна Кіященко, керівник Полтавської філії Суспільної служби України
Потрібно навчатися. В Європі це визнано окремим напрямком освіти - навчання дорослих або навчання протягом життя/
Кілька років тому у Полтаві був Банк часу, розповідає Ганна Кіященко, яка позиціонує свій заклад, як центр освіти дорослих. Будь-яке вміння, послугу чи річ можна було обміняти на іншу.
/Ганна Кіященко, керівник Полтавської філії Суспільної служби України
Якщо ви не можете заплатити грошима за навчання - ви можете заплатити внеском у банк часу. Ми це теж практикуєм. Що таке 8 гривень? Це кілограм помідорів/
Така практика допомагала тим, хто опинився у складних обставинах, розповідає Ганна Кіященко. І навіть зараз полтавці дзвонять і запитують про Банк Часу. Однак через брак волонтерів, які б координували його роботу, проект не працює. Керівник переконана: це тому, що полтавці інертні і лише чекають пропозицій від інших. У філії Суспільної служби наразі тільки навчають працювати за комп'ютером, знаходити в інтернеті інформацію і послуги. Безкоштовно це лише для пільгових категорій.
У територіальному центрі Ленінського району за тиждень допомагають близько трьом десяткам пенсіонерів. Їм не лише лагодять одяг вдвічі – втричі дешевше, ніж у звичному ательє. А й вчать.
/Елеонора Степанова, навчається шити
Я ходила займатися англійською. Роззнайомилася і дізналась, що тут є такі послуги з пошиву та ремонту. Я ось знаєте, для чого навчаюсь? Буває, що щось порвалось, щось відірвалось – суто дрібний ремонт/
Криза – не тільки втрати, говорять психологи.
/Кіра Сєдих, психотерапевт
Жінки часто можуть в'язати, вишивати, і просто треба подумати, що зараз на ринку праці може бути хоч якось затребуваним. Допомогти таким чином іншим. І вона точно буде затребуваною, і навіть дуже багатою людиною/
Головне – шукати ці самі можливості. Адже у кожного покоління бувають свої важкі часи.