Сьогодні – 70-та річниця визволення України від фашистських загарбників

Сьогодні – 70-та річниця визволення України від фашистських загарбників. Перші населені пункти були звільнені ще в грудні 1942 року. А у жовтні 1944-го радянське командування силами чотирьох Українських фронтів здійснило серію наступальних операцій, остаточно визволивши всю територію. Нині тим, хто брав участь у Великій Вітчизняній, вже за давно 80-т. Взяти участь в урочистостях до Дня визволення більшості не дозволяє здоров'я. Та визволителі, які знайшли в собі сили, традиційно поклали квіти до Меморіалу Солдатської Слави. З представниками героїчного покоління спілкувалися наші кореспонденти.

Нині урочистості з нагоди пам'ятних дат, пов'язаних із Великою Вітчизняною, вже не ті, розповідають представники старшого покоління. А все тому, що визволителів, які беруть у них участь, – одиниці. Це покоління майже відійшло у вічність. А ті, хто ще має сили, прийшли покласти квіти до Меморіалу Солдатської Слави, щоб вшанувати пам'ять загиблих побратимів.

/Світлана Моргуновська, секретар організації інвалідів ВВв Київського району
Це, мабуть, останнє свято для нас, для ветеранів, для покоління, яке вже відходить. Зараз все менше і менше людей, молоді стало, бо вони вже не знають цю ситуацію/

/Степан Лукасевич, голова Ради ветеранів ВВв Київського району
Дякуючи їм, у нас на Полтавщині уже 70 років не впала жодна бомба, не розірвався жоден снаряд. Це потрібно доносити до молоді, щоб вони пам'ятали, як дісталась свобода, честь і незалежність завдяки їх дідам і прадідам/

/Леонід Солодовник, голова Ради ветеранів ВВв м.Полтави
Дуже багато часу вже пройшло, люди думають, що уже пора, і забувають про все, але це не забувається, бо книга історії повинна постійно нагадувати про минуле/

Якщо для більшості сучасників події Великої Вітчизняної – трагічна сторінка історії, для очевидців спогади більш ніж 70-річної давнини досі відгукуються болем.

/Валентина Очкань, ветеран Великої Вітчизняної війни
В 1943 мені було 16 років, я працювала слюсарем-токарем на заводі для фронту. Я маленькою була, мені лавку підставляли/

За підрахунками істориків, у ході воєнних дій на території України загинуло понад три мільйона радянських воїнів, понад 260 тисяч – жителі Полтавщини. Більше 2-х мільйонів українців вивезли для примусової праці до Німеччини. Цілком чи частково було зруйновано понад 700 міст і 28 тисяч сіл, близько 10 мільйонів людей залишились без даху над головою. Нині ветерани дуже болісно сприймають події на Сході держави, бо знають ціну людського життя.

/Олександр Мамай, Полтавський міський голова
Вони захищали нашу країну, вони поклали своє життя за те, щоб був мир, стабільність і порядок. Це головне, до чого вони йшли. Користуючись нагодою, я хочу закликати не лише громадян нашого міста, а й громадян всієї країни до єднання/

/Віктор Бугайчук, голова Полтавської ОДА
Зараз наші хлопці вже відстоюють незалежність України на Сході, вони так само будуть вшановані нашими нащадками, молоддю/

Учасники Великої Вітчизняної досі дотримуються активної життєвої позиції, не залишаються осторонь суспільно-політичних подій, допомагають один одному та займаються патріотичним вихованням молоді.

Стрічка новин