Медичної та соціально-побутової допомоги потребує практично кожен п'ятий українець

Кожен п'ятий українець – похилого віку. А кожен шостий – самотній. За офіційним визначенням, до цієї групи відносять тих, кому виповнилося 65 років. Вони потребують сторонньої медичної і соціально-побутової допомоги.
А для цього, підрахували фахівці, необхідна практично така ж сума, в яку обходиться за рік вітчизняна охорона здоров'я. Через те, що Україна знаходится в Європі у лідерах за рівнем смертності, пріорітетно у державі долають материнську і дитячу смертність. Натомість до пенсійного віку не доживає кожен третій українець. Де полтавці похилого віку можуть знайти розраду, в Міжнародний день людей похилого віку дізнавались наші журналісти.

Майже 270 мільйонів, або кожний десятий на Землі – людина похилого віку. В Україні – один з п'яти. Надія Радковська зараз живе одна. Десять років тому з Донеччини приїхала до дітей, але донька нині у Києві. Жінка зараховує себе до людей похилого віку, але говорить так: через 25 років святкуватиме століття.

/В КАДРІ: Чтоб было всем понятно, в дни после войны мне бабушка готовила лепешки с лебеды/

Надія Радковська навчалась на педагога і лише три роки працювала у дитсадку. Про решту красномовно говорить посвідчення майора міліції. Два десятки літ жінка була інспектором у справах неповнолітніх.
І досі має непосидючу вдачу. Через це донька у Полтаві одразу ж по приїзді повела її у творчі колективи.

/Надія Радковська
Я більше 10 років ходила у будинок культури в ретроклуб, літстудію. А потім я перестала ходити... бо впала... і зламала дві руки. Я пишу, танцювала/

Зараз чи не найбільше їй до вподоби ходити у територіальний центр Ленінського району. Тут – зустрічі з цікавими людьми, екскурсії, спільні інтереси і добре ставлення. А ще Надія Дмитрівна вчиться.

/В КАДРІ: набирає вірш на комп'ютері/

/Антон Нємець, завідувач відділенням соц-побут.адаптації терцентру Ленінського р-ну
Учениця вона дуже хороша. Розумна, приємна жінка, дуже гарно з нею спілкуватися, навчатись. В основному працюємо з програмою World. Надія Дмитрівна пише вірші, їй треба їх набирати, роздруковувати. То цього її навчаємо/

Потреба не стільки в комп'ютерній грамотності, як у спілкуванні – у терцентрі цю істину зрозуміли давно. Зараз постійно до них приходять півтори сотні людей похилого віку.

/Антон Нємець, завідувач відділенням соц-побут.адаптації терцентру Ленінського р-ну
У кожної людини, яка до нас приходить, є своя ціль, мета. Наприклад, діти поїхали в інше місто і залишили ноутбук, то є бажання навчитися розмовляти по скайпу. Тому приходять до нас. Ми їх навчаємо і ми у них чогось навчаємось/

А вчать і мудро ставитись до свого віку, і переживати неприємності, і цінувати життя.

/Надія Радковська
Горчит полынь, непрошеная старость.
Незваной гостью поселилась в дом.
Никто не звал, зачем она осталась?
Воспоминаньем проганяет сон.
Пусть не сбылось, о чем всегда мечталось
И в безвозвратном новое прошло.
Теперь дороже все, что мне досталось,
Что, как награда, горестям назло/

Стрічка новин