Прес-конференцію з полтавськими журналістами провели бійці батальйону «Азов»

Прес-конференцію з полтавськими журналістами провели бійці батальйону «Азов». Говорили про те, що відбувається у зоні АТО, як живуть люди на території невизнаних ДНР і ЛНР, а також – про волонтерську допомогу та перемир'я.

Ці хлопці зараз у відпустці, поки проходить ротація війська. Анатолій Ханко, Юліан Матвійчук та Андрій Олефіренко – бійці добровольчого батальйону «Азов». Перше, про що запитали їх журналісти, – яка була реакція рідних, коли вони вирішили воювати. Усі троє зізналися: виїздили по-тихому, не озвучуючи свої наміри. Про Маріуполь розповіли: зараз місто синьо-жовтіше, ніж Полтава та Київ. Анатолій Ханко показує оберіг, його подарувала тамтешня жіночка. Загалом же про східні міста бійці кажуть: там інші люди, з іншою ментальністю, ніж у центрально-західних регіонах.

/Анатолій Ханко, боєць добровольчого батальйону «Азов»
Я, чесно кажучи, наспілкувавшися, надивившися на цих полонених, на цих сепаратистів, місцевих, я, чесно кажучи, не знаю, як ми з ними будемо жити далі. Тому що значна частина цих людей налаштована антиукраїнсько/

Росія робить свою справу руками місцевого асоціального населення, кажуть хлопці. Люди освічені, сімейні і реалізовані в житті – за Україну.

/ Андрій Олефіренко, боєць добровольчого батальйону «Азов»
22 роки місцеві олігархи створювали такі умови, щоб чоловік, відпрацювавши, не мав ніякого вибору. Вийшовши із шахти чи з прохідної заводу, зразу хильнути. Дуже багато п'яних вечорами, а у день зарплати – це взагалі, я не знаю, як у них там жінки ходять по вулицях/

Вони були там, де найгарячіше, – у Старобєшево, під Іловайськом. Кажуть: ніде і ніколи так не сміялися, як в окопах під кулями. Людина адаптується до всього. Піднімали настрій і дитячі малюнки. Один Андрій Олефіренко носить із собою. Вистояти і вижити допомогла і поміч волонтерів.

/Андрій Олефіренко, боєць добровольчого батальйону «Азов»
Держава нам видала лише зброю, а все інше нам дала Полтава і Полтавська область, всю амуніцію, воякам багато треба, тому що оці всі дрібниці – вони відволікають від головного, від захисту/

А от у перемир'я «азовці» не вірять. Хлопці кажуть: його можна перервати у будь-яку хвилину. Іще говорять: під Іловайськом війна автоматів закінчилася, почалася війна важкого озброєння.

/Юліан Матвійчук, боєць добровольчого батальйону «Азов»
Я хочу вірити в те, що це перемир'я існує лише для того, щоб накопичити сили, наростити м'язи міжнародних стосунків, отримати реальну зброю – джаволінги, яких у нас не вистачає, і іншу, а потім із новими силами.../

/Анатолій Ханко, боєць добровольчого батальйону «Азов»
Повинно бути 2 варіанти – або капітуляція, або виграна війна. Треба до кінця іти/

Стрічка новин