Упродовж двох років у Полтаві допомагають остаточно вилікуватись від туберкульозу соціально неадаптованим особам

Відео знаходиться в архіві

Ви можете переглянути його за посиланням:
https://yadi.sk/d/4Ns6-9IggP8Xj

Причому, без відвідування лікарень та медичних закладів. Чи не головну роль у цьому взяли на себе волонтери. Яким чином вони допомагають тим, хто вживає наркотики або звільнився з місць позбавлення волі розпочати заново повноцінне життя – дивіться далі на прикладі однієї історії із життя.

Про те, що хворий на туберкульоз, Ігор дізнався два роки тому. Випадково. Соціальний працівник, пригадує чоловік, постійно вмовляв його пройти обстеження. Одного разу він просто взяв його за руку і повів до лікарів. Аби вилікуватись, чоловік шість місяців проходив терапію. Далі – отримав групу інвалідності. І знову захворів на туберкульоз. Нині, після двомісячного лікування на стаціонарі, перейшов на амбулаторну форму терапії. Кожного дня він приходить за ліками в організацію «Світло надії». І це йому подобається більше, ніж знаходитись у медичному закладі.

/Ігор, лікується від туберкульозу

Люди лежать усі разом, в одній палаті і ти боїшся заразитися. Там більше шансів, ніж тут. Мені тут зручно, я недалеко живу. А якщо їздити – це важче. У мене мати – пенсіонер, я сам пенсію ще не отримував з інвалідності. І де було брати кошти? А хвороба мене почала висушувати/

Довести до логічного завершення, тобто, повністю вилікувати хворого – так формулюють своє завдання благодійники «Світла надії».

/Андрій Іскра, соціальний працівник БО «Світло надії»

Ми працюємо спільно у команді: лікар-фтизіатр, медсестра і соціальний працівник. Моя робота полягає у тому, щоб вмотивувати людину повністю пройти лікування. Це підтримка психологічна, підтримка у доступі до лікування/

Протягом останніх двох років вони намагаються прибрати перешкоди між піцієнтами і вирішенням їх проблем. А це і відсутність коштів, і зайвий час на дорогу до медзакладу.

/Олександр Соляник, керівник медико-соціальної служби БО «Світло надії»

Для цього ми прибираємо цей бар'єр на шляху до отримання лікування. Наші соціальні працівники дізнаються, де зручніше отримувати препарати, і вони отримують їх максимально наближено до місця проживання/

Так препарати на амбулаторному лікуванні отримують, наприклад, і в центрі СНІДУ, і в центрі соціальної адаптації для бездомних. Але чи не найголовніше, кажуть спеціалісти, психологічно налаштувати хворого на шлях лікування. Мотивація є завжди, але людина у різних життєвих обставинах може її просто не бачити.

/Андрій Іскра, соціальний працівник БО «Світло надії»

Інколи для людини просто поговорити – це вже важливо. Дуже. Це зниження стигми по відношенню до людей, які хворі на туберкульоз. Цим може захворіти кожний/

Наскільки важлива мотивація – може розповісти Ігор. Після того, як припинив приймати наркотики, він по-іншому сприймає життя. Нині чоловік живе із мамою та донькою. Ще неповнолітня дитина, розповідає Ігор, його неабияк підтримує на шляху до одужання. А він обіцяє робити для цього все.

/Ігор, лікується від туберкульозу

І мені хочеться бути і люблячим батьком, і люблячим дідом. Коли я хворів вперше на туберкульоз, я почав прокидатися ночами зі сльозами на очах. Мені просто не хотілося йти з цього світу в той, інший/

Стрічка новин

    Розділи сайту:

    Написати лист в редакцію