Полтавці оцінили роботу Олександра Мамая на посаді міського голови за три роки
Сьогодні, 30 жовтня, виповнюється рівно три роки з моменту обрання Олександра Мамая на посаду Полтавського міського голови. З якими обіцянками йшов на вибори та що з того виконав? Народну мудрість: «Обіцяного три роки чекають» на практиці мера досліджували наші журналісти.
Прислів’я «Обіцяти – не значить одружитися» у Полтаві на чолі з Олександром Мамаєм можна використати чи не для будь-якої ситуації… дещо перефразувавши. Наприклад: «Обіцяти – не значить повернути ошуканим полтавцям дах над головою».
/В КАДРІ: Напис на чорному фоні: «червень, 2011 рік
Ошукані інвестори недобудови на Боровиковського,11 просять мера Олександра Мамая допомогти їм не залишитися жити просто неба»/
/Віталій Петрованчук, інвестор 2-кімнатної квартири недобудови по вулиці Боровиковського, 11
Нам довгий час мер Олександр Федорович Мамай обіцяв допомогу. Казав, що не буде себе поважати, якщо нам не допоможе, що це справа честі. Зараз він на останній зустрічі з нами перевів «стрілки» на облдержадміністрацію, сказав, що ця ситуація під контролем облдержадміністрації/
«Обіцяти – не значить налагодити роботу житлово-комунального господарства міста»
/В КАДРІ: Напис на чорному фоні: березень, 2012 рік
Мешканці вул.Маршала Конєва,7 майже рік живуть без ліфта/
/Лідія Митрофанівна, мешканка будинку по вул.Маршала Конєва,7
Ліфта немає – немає життя. Мамай ось скільки всього обіцяв, казав, що допоможе – і все/
«Обіцяти – не значить звести дитячий майданчик»
/В КАДРІ: Напис на чорному фоні: липень, 2012 рік
Мешканці будинку по вулиці Чапаєва,1 оббивають пороги Міськвиконкому в надії на встановлення дитячого майданчика у їх дворі/
/Юлія, мешканка вул.Чапаєва,1
Ходили ми особисто на прийом до Мамая, говорили про гойдалки, майданчик. Він пообіцяв нам навесні встановити майданчик. Ми розчистили місце під майданчик, обгородили його, але так нікого й не було після того. І діти у нас як гуляли по верандам, лазили по парканам, так до цього часу і гуляють/
«Обіцяти – не значить відремонтувати»
/В КАДРІ: Напис на чорному фоні: липень, 2012 рік
Олександр Мамай особисто відвідав будинок на Чапаєва,1, мешканці якого ризикують стати жертвами власної аварійної веранди/
/Галина Гавриш, мешкає по вул.Чапаєва, 1
Я кажу: підніміться на веранду! Подивіться, там стеля валиться! Він на веранду не піднявся. Він сюди підійшов, подивився, розвернувся і пішов. Все вирішимо! Ось до цього часу все й вирішується/
«Обіцяти – не значить забезпечити нормальне підвезення дітей до школи»
/В КАДРІ: Напис на чорному фоні: жовтень, 2013 рік
Мешканці селища Червоний Шлях пікетують Міську раду з вимогою повернути дітям місцеву початкову школу, відремонтувати дорогу до міста та забезпечити достатню кількість транспорту/
/Оксана Лазаренко, мешканка селища Червоний Шлях
Нам обіцяли, що зранку буде два рейси, але він залишився один. По п'ять-шість дітей на два місця в автобусі. Ті, кому не вистачає місця, стоять. Першачки – по 6-7-8 років – їдуть стоячи по 55 хвилин з рюкзаком, який важить 6-7 кг/
«Обіцяти – не значить виконати обіцяне»
/В КАДРІ: Напис на чорному фоні: БЕЗ КОМЕНТАРІВ
/Микола Міщук, полтавець
Треба, щоб місцева влада на чолі з мером Полтави Мамаєм ставилася до громади так, як він обіцяв, коли йшов на вибори/
Стенд-ап: 5 листопада 2010 року Полтавська міська виборча комісія опублікувала офіційні результати виборів мера. З майже 62% голосів переміг Олександр Мамай. Його кандидатуру підтримали 67 тисяч 444 полтавці, які повірили в передвиборчі обіцянки Олександра Федоровича/
У 2010-му Олександр Мамай йшов на вибори по-простому: з пакетами гречки та без передвиборчої програми. Тож, три роки потому перевірити виконання останньої неможливо. Втім, деякі обіцянки тоді ще кандидата, а нині міського голови, нашим журналістам все ж вдалося відшукати – у «Першій полтавській» газеті та власних архівах. Розпочинаємо з масштабних. Збудувати у Полтаві власні сміттєпереробний та молокозаводи.
Не виконано.
Заводів немає навіть у проектах, натомість сміття на вулицях вистачає. Привести роботу житлово-комунального господарства до Європейських стандартів: відповідність тарифів якості комунальних послуг.
Не виконано.
Олександр Мамай двічі піднімав тарифи на житлово-комунальні послуги. Їх двічі скасовували через невідповідність економічній обґрунтованості.
Відремонтувати басейн «Дельфін».
На капітальний ремонт басейну «Дельфін» витратили більше 5 мільйонів спонсорських та коштів з міського бюджету.
Кадетський корпус буде належати місту. В ньому працюватимуть дитячі гуртки, а також приміщення будуть використовувати для потреб дітей-інвалідів.
На початку лютого 2013 року Кадетський корпус дійсно повернули на баланс міста. Але майже за 9 місяців далі нового паркану справа так і не рушила. Що ж стосується дітей-інвалідів – їх Олександр Федорович без приміщення не залишив. На День захисту дітей у Полтаві презентували відреставроване приміщення Міського центру соціальної реабілітації дітей-інвалідів.
Йдемо далі. Влада буде звітуватися перед виборцями.
Вперше і вєдине прозвітувався перед громадою Олександр Федорович у березні поточного року – тільки через 2,5 роки після обрання його міським головою. Не проводяться і обіцяні мером прес-конференції після сесій міської ради. Взагалі, пан Мамай не охоче спілкується з журналістами.
СХ.: Олександр Мамай, телефонна розмова від 29.10.2013:
– Як Ви оцінюєте свою роботу на посаді міського голови Полтави за три роки?
– На такі питання я відповідаю тільки в офіційному інтерв’ю. Пишіть мені листа, приходьте.
– А можна завтра? – Так-так-так…гудки (кинув слухавку)
Але завтра, тобто цього дня – 30 жовтня, обіцяне інтерв’ю так і не відбулося. Керівник прес-служби Наталія Сук була поїхала у відрядження, а без останньої, повідомили її колеги, жодних інтерв'ю організовувати не можуть. Якщо Магомед не йде до гори, гора прийде до нього сама. Оцінку Олександру Мамаю як міському голові дає сама Полтава та її мешканці.
/Бліци полтавців
– Воно меня якось не турбує, я живу сама по собі, але відгуки чула неважні... Дехто і повикидав портрет його
– Місто дуже брудне. Я живу по вул.К.Лібкнехта, там раніше прибирали двірники. Зараз двірників зовсім немає, тротуари всі в листі, багнюці
– Ніяк! Саме ніяк! Поганого, мабуть, більше, ніж хорошого
– Ось подивіться, що це? Робота комунальних служб? Це сміх. Я, наприклад, бачу тільки місто у спустошенні, повний 0, нічого не робиться в місті
– Гірше нікуди, гірше вже не можна. У всіх відношеннях. Нічого не прибирається, навіть в центрі. Я живу у цьому домі, підіть, подивіться у двір, а це ж – центральна вулиця. Нічого позитивного він не зробив
– Негативно оцінюю роботу, місто занедбане, не прибирається, не можу нічого сказати позитивного про його роботу
– Велика робота зроблена, але наряду з тим, порівняно із тими мерами, що були раніше, робота виглядає значно гірше. Звичайно, важко оцінити, коли при Кукобі були збудовані такі переходи, тощо... То тут, можливо, і час змінився. Ну а вцілому задовільно
– Багато недоліків, але багато і зроблено
– Раніше він допомагав хоча б пенсіонерам, була «Наш дім – Полтава», люди були
задоволені. Зараз тиша. Порівняно з колишнім мером, не дуже....
– Слабенько, звичайно, місто брудне, у порівнянні з тим, як було раніше, асфальт вже весь поламаний, у дворах – теж. Так, єдине, що дитячі майданчики. Дітям, звичайно, приділив увагу. Ну і з роботою напружено, немає роботи
– Якихось суттєвих змін не помітила по місту. Як для мене, то коли був Матковський, більше було помітно, що він зробив для нашого міста
– Мені він не подобається! Я б надала перевагу Матковському. Я читала кілька разів, що він робить. Забрати школу у дітей, я вважаю, це неправильно. Якщо буду голосувати наступного разу, то тільки за Матковського
– Хай працює, тільки краще. Я живу на Браїлках, у нас там такі вибоїни! Такі дороги! Хай працює, тільки краще
– Він мені подобається. Я б не сказала, що він погано робе, я ним задоволена. Не знаю, це моя думка. Я виказую своє
– Мені важко його оцінити, але якихось якісних справ, які відбулися, може, зміни якість позитивні, я не бачу. Чесно кажучи, таку роботу краще взагалі не оцінювати. Хотілося від нього кращого. Сподівалися, що будуть гарні справи, але так поки що ми і не дочекалися/