Полтавці пікетували міську раду, щоб повернути дітям школу
Полтавський міський голова відгородився від громади десятками міліціянтів та зачиненими дверима приміщення міськради. Сьогодні так і не дочекавшись Олександра Мамая, мешканці селища Червоний Шлях пішли з вимогою повернути дітям їх селища школу до губернатора. Чим закінчилася історія із закриттям філії ЗОШ №12, дивіться далі у сюжеті.
Десятки полтавських міліціонерів цього ранку замість того, щоб виконувати свої прямі обов'язки, боронили вхід до будівлі Полтавської міської ради – не пропускали мешканців селища Червоний Шлях до мера Олександра Мамая.
Не піддалися двері і важкій артилерії у вигляді двометрового на зріст правозахисника Василя Ковальчука. Не подіяли на правоохоронців і паперові докази. Про проведення зібрання під стінами міськради мера повідомили заздалегідь, і відмови люди не одержували.
Вийти на пікет мешканців Червоного Шляху змусило закриття початкової школи у їх селищі.
/Оксана Лазаренко, мешканка селища Червоний Шлях
Ми попросили: тільки відчиніть, будь-ласка, школу. Дайте ключ, щоб прийшли батьки і зробили ремонт. І поверніть те, що було вкрадено, винесено. Бойлер винесли, куплений за батьківські кошти, панелі стінові, парти і все-все-все майно. Розетки повиривали, люстри повиривали, вимикачі повиривали/
Приміщення спустошили та розікрали, скаржаться батьки, а дітей перевели до основного приміщення 12 школи по вулиці Нариманівській. Біда в тому, що до нового місця навчання малечу підвозять так званим шкільним автобусом, більше схожим, за словами людей, на концервну банку зі шпротами.
/Оксана Лазаренко, мешканка селища Червоний Шлях
Нам обіцяли, що зранку буде два рейси, але він залишився один. По п'ять-шість дітей на два місця в автобусі. Ті, кому не вистачає місця, стоять. Першачки – по 6-7-8 років – їдуть стоячи по 55 хвилин з рюкзаком, який важить 6-7 кг/
Ті, хто не витримує такої дороги, взагалі змушені діставатися до школи пішки.
/Оксана Яковлєва, мешканка селища Червоний Шлях
Діти ходять пішки, збиваються в зграї, тому що дітей закачує. Двадцять шість кілометрів - уявіть! Якщо йти пішки лісосмугою, через аварійні сходи, де дорога, залізна дорога, тротуару там немає, діти йдуть по дорозі, кілометрів вісім/
Автобуси цією дорогою не ходять вже близько року. Останню визнали аварійною, але ремонтувати не поспішають. Тож, щоб дістатися місця роботи чи навчання, дорослі мешканці Червоного Шляху теж змушені робити коло пошани через усе місто.
/Олена Мішина, мешканка селища Червоний Шлях
Ми їздимо 50 хвилин з пересадками. Це все гроші, час, ми всі нездорові, психічно неврівноважені стаємо. Уявіть, 50 хвилин їхати в автобусі, які ми приїздимо на роботу/
Тож, якщо зібрати все докупи, жителі Червоного Шляху вимагають від мера: відновити роботу філії 12 школи у їх селищі, відремонтувати коротку дорогу до міста та пустити більше автобусів (після 8 години вечора, розповідають люди, дістатися до Полтави чи назад можна хіба що пішки). От тільки до самого міського голови людей так і не пропустили. Двері міськради відкрилися тільки для того, щоб випустити посланця від влади.
/Ігор Верига, начальник управління звернень громадян, організаційної роботи та загальних питань Полтавського МВК
На даний момент міського голови в приміщенні будівлі немає. Хто хоче зустрітися з міським головою, о 15.00 годині міський голова готовий зустрітися з мешканцями Червоного Шляху/
Чекати люди не стали. Озброєні схвальними листами на відновлення роботи школи за місцем проживання від Табачника та Азарова, рушили до Полтавської облдержадміністрації.
/Василь Ковальчук, правозахисник
Міністр освіти наказує поновити школу, або, він написав, виділити нове приміщення в тому ж населеному пункті. У мене є ці документи. Прем'єр-міністр Азаров продублював цей самий висновок/
Двері обласної адміністрації теж охороняла міліція. Щоправда, губернатор дав дозвіл пустити 10 представників. Розмова тривала більше години. Але, як виявилося, і тут сторони так ні до чого і не домовилися.
/Василь Ковальчук, правозахисник
Балакали-балакали, сіли, та й заплакали. Виходячи з того, що ми почули, на школі вже можна поставити хрест. На школу вони мають інші види, як ми зрозуміли, вони будуть робити, що завгодно, тільки не йти назустріч людям/
До мера о 15 годині люди вирішили вже не повертатися, а найближчим часом – поїхати до столиці і бути там до тих пір, доки всі їх питання не вирішиться вже на рівні центральної влади.