У Полтаві встановили пам'ятник-бюст генерала армії Миколи Ватутіна
Пам'ятник-бюст генерала армії Миколи Ватутіна відтепер прикрашатиме перехрестя вулиць Жовтневої та Ватутіна. Відкриття перенесеного монументу приурочили до 70-ої річниці визволення Полтави від німецько-фашистських загарбників. Разом з полтавською громадою, серед представників якої – і ветерани, що особисто знали Героя Радянського Союзу Ватутіна, захід відвідали й наші журналісти.
З ініціативи ветеранської спільноти Київського району та за підтримки Полтавської міської влади пам'ятник-бюст видатного радянського воєначальника, генерала армії Миколи Федоровича Ватутіна перенесли та встановили на одноіменній вулиці.
/Олександр Мамай, Полтавський міський голова
Микола Федорович Ватутін закінчував і був учасником нашої піхотної школи. І якщо людина в 42 роки уже була генералом армії, то можна тільки уявити, скільки ця людина зробила для визволення нашого міста, для визволення нашої країни/
/Степан Лукасевич, голова Київської районної ради ветеранів
Я вважаю, що перенос цього пам'ятника на видне місце в місті буде великими подарунком полтавцям і водночас буде мати виховне значення для підростаючого покоління, щоб вони знали, якою ціною і як вони добилися перемоги/
Були на урочистостях і ті, хто точно знає, якою ціною дісталася перемога. Серед присутніх ветеранів ВВв двоє навіть особисто знали генерала Ватутіна. Федору Хомякову з командувачем Першого Українського фронту судилося зустрітися під час однієї з ключових битв Другої світової війни – битви на Курській Дузі.
/Федір Хомяков, ветеран ВВв
А уж на Курській дузі, там генерал, з одного боку, Вакасовський зі своїм військом, з іншого – Ватутін. 1 млн. 300 тис. чоловік. І німець з двох боків хотів в цьому мішку нас оточити і знищити. Але не тут-то було! Наш народ не такий, щоб комусь здаватися!/
А от визволителю Полтави Олександру Заікіну довелося побачити Ватутіна в останні дні життя видатного воєначальника, у квітні 44-го.
/Олександр Заікін, ветеран ВВв
Я був на курсах в цей час, коли Ватутін був важко поранений, в Києві. Коли дізналися, що він поранений лежить, нас, курсантів, всіх водили його відвідувати. Двічі ходили, а потім, коли він помер, двічі проходили біля гроба і поховання проводили/
Микола Федорович помер у віці 42 років. Він був наймолодшим генералом Радянської Армії.